Як від м'яча, що потрапляє в скло,<br />
Почався день од вибуху тугого.<br />
Схвильований, не будячи нікого,<br />
Покинув на світанку я житло.

За рундуком в тужавий гурт звело<br />
Людей, которі наслухали строго,<br />
Куди стріляє з корабля залога,<br />
Куди той свист холодний понесло,

Пробіг матрос. Осколок ґедзем тенькнув.<br />
Трамвайний дріт шукав іржаву рейку,<br />
Немов ласо, закручене в петлю.

Вже іграшка нікчемна і горбата —<br />
При штабі мокла кинута гармата.<br />
Якій відбили колесо в бою.

1920, Одеса