— О хто ти, дівчино, скажи,<br />
З чийого ти двора?<br />
— Живу я тут, зовуть мене Джейн,<br />
Я любка вугляра.<br />
Живу я тут, зовуть мене Джейн,<br />
Я любка вугляра.

— Поглянь навкруг: поля, ліси,<br />
I замок, і гора,-<br />
Це все моє, а буде твоє,<br />
Як кинеш вугляра.<br />
Це все моє, а буде твоє,<br />
Як кинеш вугляра.

Ти їстимеш і питимеш<br />
Із злота й серебра,<br />
Царицею ти житимеш,<br />
Як кинеш вугляра.<br />
Царицєю ти жнтимеш,<br />
Як кинеш вугляра.

— Та мав 6и ти, паниченьку,<br />
I в сто раз більш добра,-<br />
Не проміняю за всі скарби<br />
Я свого вугляра.<br />
Не проміняю за всі скарби<br />
Я свого вугляра.

Нехай малий заробок мій,<br />
I хатка як нора,<br />
Та я щаслива сплю вночі<br />
В обіймах вугляра.<br />
Та я щаслива сплю вночі<br />
В обіймах вугляра.

Життя всміхається мені,<br />
I доля не вмира,-<br />
Бо є на світі сонце, й хліб,<br />
I ласка вугляра.<br />
Бо є на світі сонце, й хліб,<br />
I ласка вугляра.