О Боже, коли холод в лузі<br />
Й над приголомшеним селом<br />
Змовка малиновий псалом,<br />
Спрямуй Ти на природу в тузі<br />
З небес високих навмання<br />
Чудове миле вороння.

Вітрам всі гнізда на поталу –<br />
Розпачливий, птахи, ваш крик!<br />
Тепер уздовж пожовклих рік,<br />
Понад шляхами і хрестами,<br />
В яру із недосяжним дном<br />
Розсійтесь і зберіться знов!

Суворий грай в полях порожніх,<br />
Де з позавчора сплять мерці, –<br />
Кружляйте в холоднечі цій<br />
І зупиняйте подорожніх.<br />
Він вісник честі у світах,<br />
Наш чорний надмогильний птах!

Але, о небо, понад дубом,<br />
Що ніби щогла уві млі,<br />
Залиш пташиночці малій<br />
Тих славити, для кого згуба<br />
Трава, що їх навік трима,<br />
Для них майбутнього нема.

Переклад В. Бойка