вона і сніг темнаво золоті. тонкі сліди її тонких життів ще тихо проступають крізь окладень. і скапує волосся по щоці, і сльози – голуби на молоці – уже давно притомніші від знади.
і передзим'я – тільки озирни – прозорішає до озимини і – майже біле крізь блакитну крону. подивишся: там родимка нічна витримує небесні письмена і на губах лишає тінь червону