Так хутко згасло сяйво слави,<br />
Так коротко тривала мста.<br />
Лягли знесилені літа

На роки, на десятиліття,<br />
На всю добу. І сивий згар<br />
Того нещасного поліття<br />
На наших чолах — знаком кар.

Куди б не йшли, де б не спинились,<br />
Порожнє поле у очах,<br />
Щоб серце судорожніш билось<br />
По непереспаних ночах,

Щоб серце свій передчувало<br />
Останній скорч. А мертвий зір<br />
Все бачитиме: даль, навалу<br />
І нерозкаяний простір.

7.Х. 1959