Високий ранок. Камінь ненагрітий,<br />
Сочистий кущ і поруч — синя тінь.<br />
Вузьке від спеки річкове корито.<br />
Уламки скель. Акварелева рінь.

Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме?<br />
Не Сугоклей? Не висохлий Інгул?<br />
Ці майже зовсім гранітові зломи<br />
І здовж долини вітру рівний гул...

Перечекай. Це ще не чорна осінь:<br />
Це — золота, як згадка про весну,<br />
Це здогад той, що не доснився й досі,<br />
Що все трива в анабіозі сну.

1962