Високий ранок. Камінь ненагрітий...
Високий ранок. Камінь ненагрітий...
Високий ранок. Камінь ненагрітий,<br /> Сочистий кущ і поруч — синя тінь.<br /> Вузьке від спеки річкове корито.<br /> Уламки скель. Акварелева рінь.
Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме?<br /> Не Сугоклей? Не висохлий Інгул?<br /> Ці майже зовсім гранітові зломи<br /> І здовж долини вітру рівний гул...
Перечекай. Це ще не чорна осінь:<br /> Це — золота, як згадка про весну,<br /> Це здогад той, що не доснився й досі,<br /> Що все трива в анабіозі сну.
1962