Як ти звучиш калиново-дубово,<br />
Рідна моя, моя матірна мово!

Слово м'яке, оксамитове, байкове.<br />
Слово є дідове. Слово є батькове.

І Білодідове. І Сивоконеве.<br />
І Чорноволове вже узаконене.

В соннім спокої вогонь твій ледь бився.<br />
Але страху я тоді натерпівся!

З тої халепи не вийшли б ми зроду,<br />
Кляпи, здавалось, в ротах у народу.

Та щоб підняти тебе із гробовищ,<br />
Встали до герцю Жулинський, Грабович!

Щоб воскресити тебе з домовини,<br />
В діло пішли каменюки й дубини.

Вороне чорний! Даремно ти крячеш!<br />
Ріднеє слово жиє і є – бачиш?

Рідна моя, українськая мова<br />
Житиме вічно – кльова, фірмова!

1992 р.