Вірш до рідної мови
Вірш до рідної мови
Як ти звучиш калиново-дубово,<br /> Рідна моя, моя матірна мово!
Слово м'яке, оксамитове, байкове.<br /> Слово є дідове. Слово є батькове.
І Білодідове. І Сивоконеве.<br /> І Чорноволове вже узаконене.
В соннім спокої вогонь твій ледь бився.<br /> Але страху я тоді натерпівся!
З тої халепи не вийшли б ми зроду,<br /> Кляпи, здавалось, в ротах у народу.
Та щоб підняти тебе із гробовищ,<br /> Встали до герцю Жулинський, Грабович!
Щоб воскресити тебе з домовини,<br /> В діло пішли каменюки й дубини.
Вороне чорний! Даремно ти крячеш!<br /> Ріднеє слово жиє і є – бачиш?
Рідна моя, українськая мова<br /> Житиме вічно – кльова, фірмова!
1992 р.