Андрієві Охрімовичу

я останній прозаїк блідих поколінь<br />
я останній пророк мегаполісу<br />
де червоною ниткою в календарі<br />
інтроспекція власного голосу

де питають мене і питаюся я<br />
а ніхто відповісти не пробує<br />
де колеги від генія до холуя<br />
замасковані чорною робою

розтроюджений мульками менталітет<br />
патетична бравада липова<br />
якщо кожен четвертий на світі поет<br />
то нема ні одного великого

є лиш друзі і є ще у друзів смаки<br />
є кресало і є пергамент<br />
є ще самки і є ще порожні сумки<br />
із порожніми в них пляшками

є ілюзія втоплена в білім вині<br />
і обов'язок бути радим<br />
а кому це потрібно тобі чи мені<br />
чи винові що знає правду