Віють вітри, віють буйні,<br />
Аж дерева гнуться,<br />
Ой як болить моє серце,<br />
А сльзи не ллються.

Трачу літа в лютім горі<br />
І кінця не бачу.<br />
Тільки тоді і полегша,<br />
Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя,<br />
Серцю легше буде,<br />
Хто щасливим був часочок,<br />
По смерті не забуде…

Єсть же люди, що і моїй<br />
Завидують долі,<br />
Чи щаслива та билинка,<br />
Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках,<br />
Без роси, на сонці?<br />
Тяжко жити без милого<br />
І в своїй сторонці!

Де ти, милий, чорнобривий?<br />
Де ти? Озовися!<br />
Як я, бідна, тут горюю,<br />
Прийди подивися.

Полетіла б я до тебе,<br />
Та крилець не маю,<br />
Щоб побачив, як без тебе<br />
З горя висихаю.

До кого я пригорнуся,<br />
І хто пригoлубить,<br />
Коли тепер того нема,<br />
Який мене любить?