Художник-варвар напівсонний<br />
Картину генія чернить,<br />
Щоб свій малюнок беззаконний<br />
На ній безглуздо притулить.

Та згодом ветхою лускою<br />
Ці чужді фарби опадуть:<br />
І риси генія з добою<br />
В красі колишній оживуть.

І так мара облудна гине<br />
В душі намученій моїй,<br />
І чисті, первісні хвилини<br />
Встають видіннями у ній.

1819