Замри. Відчуй п'янкі органні гами,<br />
Напийся сил із витоків землі,<br />
Коли ступаєш босими ногами<br />
По ще пахущих скибочках ріллі.

Вона тремтить, немов зваблива жінка<br />
Від дотику коханого руки.<br />
Розлились вени в голубім затінку<br />
Її, мов світ, глибинної ріки.

Вона сміється, впоєна весною,<br />
Гаряча плоть бажанням струменить...<br />
Хто любить землю вічно молодою,<br />
Пізнає той її щасливу сить.