Так, наче все, що спалено на дим,<br />
Вертається з вітрами. Сиве око<br />
Ще блимає над обрієм блідим.<br />
І марить місто спокоєм. І соком,<br />
Терпким і сильним, повниться трава<br />
З асфальтових вибоїн. І над нами –<br />
Чиясь долоня, тепла і жива,<br />
З блакитними – крізь пальці – небесами.