Весь огорнутий журбою,<br />
Безнадійно плакав я<br />
Та нудився за тобою,<br />
Чарівниченько моя!

Стихло, змовкло все те згодом...<br />
Не приходь же знов на ум,<br />
Не воруш своїм приходом<br />
Зниклих жалів, змерлих дум.

Бо — як знати? Іскра тліє;<br />
Доторкнешся — спалахне:<br />
Вдруге серце наболіє,<br />
Встане марення сумне.