Весь час стою над ними,<br />
Рядками, де розпука й одчай:<br />
"Я так чекала весни,<br />
А її для мене немає".

І знову зірвало спокій,<br />
І знов у серці тягар погроз.<br />
Чи зроблю бажаний крок?<br />
Може знову сльози і сльози?

Я тиші знов не маю —<br />
Все, все забрав розпачливий жаль.<br />
"Весни для мене нема,<br />
А весни я довго чекала".