Верша та болото
Верша та болото
Рибалонька, митець усе в воді ловити,<br /> Бажаючи поймать в’юнів,<br /> В Болото Вершу засторчив.<br /> Довгенько щось вона там мусила сидіти,<br /> Язик жіночий є, да нічого робити<br /> (А зроду, мабуть-то, що не плоха була),<br /> Так лаяти Болото почала:<br /> "Оце поганая багнюка!<br /> Глянь, пузириться як, знечев’я клекотить.<br /> Тут певнеє ніщо ні ходить, ні сидить,<br /> Одна черва,— мовляв,— кишить<br /> Да деколи повзе по куширу гадюка,<br /> Уже коли б тут воленька мені!..<br /> Таке ж бридке, таке мерзенне,<br /> Поржавіло, від жабуру зелене,<br /> Не хочеться паскудиться в багні,<br /> А то б..."<br /> Що ж їй Болото одвічало?<br /> "Де ти сама, добродійко?" — спитало.<br /> А Верша гомонить на дні.