Схилившись на руку, дивлюся я
В вечірнє крайнебо далеке і глибоке…
І чую: проситься душа моя
Туди, де потонуло в хмарах око.
І тьохка серце у мене,
А в очах темно, темно, мутно…
Чого в душі моїй так зразу смутно.
Я подивлюсь, вечірнє небо, на тебе?
Покрите хмарами, мов хвилями те море,
Що нишком мовиш в тишині?
Чи радість першую, чи тяжке горе…
Ти шлеш самотньому мені?
Чого, скажи, твоя журлива ...