1

Стих водоспад. Коли вляглася піна,<br />
побачив я над прірвою жінок.<br />
І ліс уздрів їх. Відступив на крок<br />
і впав перед жінками на коліна.

З яких небес вони? З яких зірок?<br />
Чому в.ода спинилася неспинна?<br />
В проваллі тане кожна крапелина.<br />
Я маю ключ, не знаю, де замок.

їх, мабуть, води винесли з безодні,<br />
і їхні житла темні, і слова,<br />
яких не чули небеса господні.

Для них каміння м'якше, ніж трава.<br />
Не знають ні гріха, ні божества<br />
вологі душі, чисті і безродні.

2

Ягнятко взяв на руки. І поніс<br />
над прірвою. А блискавки стинали<br />
смеріччя. І видовжували скали<br />
самотню постать і над нею ліс.

Каміння із-під ніг летіло вниз.<br />
Вітри завили, гори застогнали.<br />
А він ступав. Він обминав обвали.<br />
Мале ягня до серця він притис.

З небес господніх світло потекло<br />
і вихопило з ночі чоловіка.<br />
Він похилився, наче на крило,

на той пучок… Безодню, повну крику,<br />
засліплений агнець тихенько кликав,<br />
хоч і його вже в світі не було.