В зеленому лузі<br />
Роздягалася,<br />
У синьому плесі<br />
Купалася,<br />
А на срібній ріні<br />
Вигрівалася,<br />
Гарна, принадна, самотна,<br />
Весела, охотна.

З далекого плеса<br />
Плямка виринає.<br />
По дзеркальних водах<br />
Стиха надпливає<br />
І росте-росте-росте —<br />
Мов марево золоте.

Пливе замаяний човен,<br />
Он там, ген-ген,<br />
А ним веслує гарний молодець,<br />
Цивільний чи, може, стрілець,<br />
А в нього,<br />
У цього<br />
Хлопця молодого<br />
Палке кохання,<br />
Мрійлива любов<br />
І в юному серці<br />
Гаряча кров.

А тут, а тут<br />
Підморгує Прут,<br />
По воді —<br />
Срібляні кола,<br />
А серед води<br />
Дівчина гола,<br />
Коси розплітає<br />
Й білесеньке тіло<br />
Хрусталем зливає.

Хлюпає, габою грає,<br />
Пухкі груди підіймає,<br />
Ними колихає.

О! – гей!<br />
Оцей ніжний бал<br />
Пухкеньких грудей,<br />
У крові, у серці поплив<br />
І думи, мрії<br />
Заполонив.