Чорно... душно... Сліпить очі,<br />
Впалі груди не дихнуть...<br />
Під землею в царстві Ночі<br />
Квіти сонця не цвітуть.

Та в душі, з віків знебулій,<br />
Ще ясніш горять огні,<br />
І не зникли в млі минулій<br />
Волі жданої пісні.

Виростають вільні крила...<br />
Хто ж стримає нашу міць,<br />
Коли в мури вільна сила<br />
Вдарить громом блискавиць?!

Зірвем сонце! — море світла<br />
Кинем в чорную глибінь,<br />
Кинем квіти в рабські житла<br />
В житла пітьми і терпінь!

1920