Юний сміх і тихий стогін<br />
В струнах вітів забряжчали.<br />
Ой заплутались дороги<br />
В синьо-сніжному кришталі.

Поле під заметом білим<br />
Стогне, крекче: "Де ти, весно,<br />
Де зелені трави-хвилі,<br />
Чом проміння не воскресне".

Я вслухаюсь в гомін сосен,<br />
В опечалене гудіння.<br />
Діямантовії сльози<br />
Заплелись в сосновій піні.

Серед стомленого гаю<br />
Вже гучніш срібляста ліра<br />
Спів про радість виграває,<br />
Вітер в такт їй: вірю, вірю.