З глибоких сутінків лісу<br />
В світанкове сяйво лук<br />
Вривається постать Фавна<br />
Мені для мук.

Між віт він скаче й співає<br />
Для власної тіні сплетінь,<br />
Я ж не знаю, що в нього краще,<br />
Спів, а чи тінь!

Злови мені тінь його, Ловче,<br />
А ти, Соловію, мотив,<br />
Щоб я, божевільний від звуків,<br />
Його не згубив!