Цикл

В обіймах хмар мовчали скелі...<br />
І хмари так казали їм:<br />
"О любі сестри, полетім<br />
В краї щасливі і веселі..."<br />
В обіймах хмар мовчали скелі...<br />
І хмари тихо полетіли...<br />
І сльози сріблились на них...<br />
І ніби сльози, з скель німих<br />
Каміння, котячись, сіріли...<br />
І хмари тихо полетіли...

* * *

Літній вечір... Гори в млі,<br />
В золоті вершини...<br />
А під ними ллється десь<br />
Пісня України.<br />
Гасне вечір... Сон обняв...<br />
А між горами літа<br />
Пісня України.<br />
Ніч давно... Заснуло все...<br />
Тільки море плине,<br />
Та щебече понад ним<br />
Пісня України.

* * *

Вічне море вічно ллється,<br />
Не спиняється й на мить,<br />
То об скелі сірі б'ється,<br />
То пісні свої шумить...

Чом же я не вільне море,<br />
Чом мовчу я цілі дні?!<br />
Чом так тяжко люте горе<br />
Груди стискує мені?..

* * *

Я на камені над морем,<br />
Легко, весело мені...<br />
Я співаю пісню морю,<br />
І воно мені співа...

Вечоріє... В хмарах гори,<br />
Обнімає землю сон,<br />
А мій дужий спів лунає<br />
І гуде над шумом хвиль.

Проспівав я пісню морю,<br />
Ліг на камінь і лежу...<br />
Ніби пісня, ллється море,<br />
Ніби рими, хвилі б'ють.

* * *

Вийди, о, вийди! Я жду тебе, жду!<br />
Тихо, і ясно, і пусто в саду.<br />
Сплять кипариси, дрімають гранати,<br />
Ніч розкидає сріблястії шати".

Кедр до мімози схилився і спить,<br />
Ніжно мімоза щось кедру шумить.<br />
Море купається в місячнім світлі,<br />
Дихають важко троянди розквітлі.

Вийди, о, вийди! Я жду тебе, жду!<br />
Тихо, і ясно, і пусто в саду...<br />
Сплять кипариси, дрімають гранати,<br />
Ніч над землею розкинула шати.

* * *

Осріблені місяцем гори блищать,<br />
їм кедри і сосни казки шелестять,<br />
І дивні пісні їм співають вітри,<br />
Що нишком підслухали в моря, згори

Осяяні місяцем, гори блищать,<br />
Осріблені місяцем, сосни шумлять,<br />
А море і сердиться, й лає вітри,<br />
Що нишком його підслухають згори

* * *

Коли на крилах хмари злотні<br />
На землю вечір принесуть,<br />
Вони летять на верхогір'я<br />
І там солодкий спокій п'ють.

Вони летять на верхогір'я<br />
Прощатись з сонцем золотим,<br />
Йому "Добраніч!" посилати,<br />
Мінятись усміхами з ним.

Вони летять на верхогір'я,<br />
Щоб сонце вдосвіта зустріть,<br />
Щоб знов покинуть вранці землю<br />
І знов по вечір полетіть.