В Криму
В Криму
Цикл
В обіймах хмар мовчали скелі...<br /> І хмари так казали їм:<br /> "О любі сестри, полетім<br /> В краї щасливі і веселі..."<br /> В обіймах хмар мовчали скелі...<br /> І хмари тихо полетіли...<br /> І сльози сріблились на них...<br /> І ніби сльози, з скель німих<br /> Каміння, котячись, сіріли...<br /> І хмари тихо полетіли...
* * *
Літній вечір... Гори в млі,<br /> В золоті вершини...<br /> А під ними ллється десь<br /> Пісня України.<br /> Гасне вечір... Сон обняв...<br /> А між горами літа<br /> Пісня України.<br /> Ніч давно... Заснуло все...<br /> Тільки море плине,<br /> Та щебече понад ним<br /> Пісня України.
* * *
Вічне море вічно ллється,<br /> Не спиняється й на мить,<br /> То об скелі сірі б'ється,<br /> То пісні свої шумить...
Чом же я не вільне море,<br /> Чом мовчу я цілі дні?!<br /> Чом так тяжко люте горе<br /> Груди стискує мені?..
* * *
Я на камені над морем,<br /> Легко, весело мені...<br /> Я співаю пісню морю,<br /> І воно мені співа...
Вечоріє... В хмарах гори,<br /> Обнімає землю сон,<br /> А мій дужий спів лунає<br /> І гуде над шумом хвиль.
Проспівав я пісню морю,<br /> Ліг на камінь і лежу...<br /> Ніби пісня, ллється море,<br /> Ніби рими, хвилі б'ють.
* * *
Вийди, о, вийди! Я жду тебе, жду!<br /> Тихо, і ясно, і пусто в саду.<br /> Сплять кипариси, дрімають гранати,<br /> Ніч розкидає сріблястії шати".
Кедр до мімози схилився і спить,<br /> Ніжно мімоза щось кедру шумить.<br /> Море купається в місячнім світлі,<br /> Дихають важко троянди розквітлі.
Вийди, о, вийди! Я жду тебе, жду!<br /> Тихо, і ясно, і пусто в саду...<br /> Сплять кипариси, дрімають гранати,<br /> Ніч над землею розкинула шати.
* * *
Осріблені місяцем гори блищать,<br /> їм кедри і сосни казки шелестять,<br /> І дивні пісні їм співають вітри,<br /> Що нишком підслухали в моря, згори
Осяяні місяцем, гори блищать,<br /> Осріблені місяцем, сосни шумлять,<br /> А море і сердиться, й лає вітри,<br /> Що нишком його підслухають згори
* * *
Коли на крилах хмари злотні<br /> На землю вечір принесуть,<br /> Вони летять на верхогір'я<br /> І там солодкий спокій п'ють.
Вони летять на верхогір'я<br /> Прощатись з сонцем золотим,<br /> Йому "Добраніч!" посилати,<br /> Мінятись усміхами з ним.
Вони летять на верхогір'я,<br /> Щоб сонце вдосвіта зустріть,<br /> Щоб знов покинуть вранці землю<br /> І знов по вечір полетіть.