В камені, в дереві, на папері,
У бронзі, в мармурі, в небутті…
А вже на крицевій небесній сфері
Літавці карбують його путі. На ритинах, на порцеляні, На прапорах, на рушниках… І не приспати його кохання,
Не вколисати на рушниках. Треба Вкраїни. Надій і суму,
Селянських хат і курних шляхів.
Треба землі, де завжди пульсує
Шевченкове серце, Шевченків гнів. 1968