Курантів замовкає тоскний хрип
І туркіт горлиці в розколині бійниці,
І кронам довисотніх гордих лип
Досвітній сон медово й мирно сниться.
Натхненна ґотика прадавнього костела
В пориві в небо завмира стрімкім
Над мертвим бруком площ, де ніч магічно стеле
Непевних тіней чародійний дим.
Мандрівче, знов сновидою тобі
Минати браму, де не крочить варта,
...