УКРАЇНСЬКІ ПТАХИ В УКРАЇНСЬКОМУ КРАЄВИДІ<br />
1994-2002

ВИВІЛЬГА:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ МАЄ ДОЩОВИЙ ГОЛОС

Вивільго, ВИВІЛЬГО,<br />
ти — жовта пташка,<br />
ти —найжовтіша пташка серед усіх жовтих пташок,<br />
як побачиш тебе на дереві, то наче прогляне<br />
сонечко золотим сяєвом крізь гілки, а тому<br />
ти — і злотий птах, і жовтобрюх, і жовтогуз,<br />
ти — і жовтий дрозд, і жовна, і жовна,<br />
ти — жовта пташка,<br />
але, коли ти сидиш, згорнувши крила,<br />
то чорні махові пера у твоїх крилах<br />
добре помітні на жовтому тлі забарвлення твого тіла<br />
і лежать на твоїй шині, наче коси, тому<br />
ти іще маєш ім'я коса;<br />
ти любиш лічити ягоди на черешні — вишні птичій,<br />
але лічиш у притаманний лише тобі спосіб:<br />
яку ягоду порахуєш — ягода із дерева зникає,<br />
поки всі перелічиш — жодної не лишиться,<br />
ти — і череиіоїд, і черешенник,<br />
а через те, що ягоди ти лічиш дзьобом,<br />
то дзьоб у тебе завжди червоний від соку ягід.

Вивільго, ВИВІЛЬГО,<br />
ти голосно виляскуєш своїми піснями між<br />
полудневих дерев, атому,<br />
що твій ляскіт пісенний у лісі, то<br />
ти — не ляскотуха, а ти — ліскотуіїха;<br />
ти висвистуєш свої пісні — ф'юкаєш, тож<br />
ти — ф'юкадло;<br />
ти завжди так гарно співаєш,<br />
але як налякаєшся чогось, то верещиш,<br />
ніби кішка, якій ненароком наступили на хвіст,<br />
а тому, що ти не в хаті живеш, то<br />
тебе називають дикою,<br />
ти — дика кішка.

Вивільго, вивільго,<br />
ти маєш вологий голос, а тому<br />
ти — і вШвильга, і виїївільга, і вивожечка,<br />
ти — і викьга, і еильгаО, і ві'Ольга, і вШьженька,<br />
ти — і воловіга, і вольвіга, і вольга,<br />
та — і сірогіра, і суровіра,<br />
ти любиш мостити гніздо і на іві, і на вільсі,<br />
ти своїм голосом називаєш ці дерева,<br />
а тому маєш іще й отакі імена:<br />
ти — і іва, і иОвол, і ивола, і ивоОва, і їлова,<br />
ти — і иїїеиль, і ивіО/їь, і иву{ла,<br />
ти — і ишьга, і ивоїїлга, і іволга, і іволга,<br />
ти — і іволга, і гивига, і гивиля, і іОвуд,<br />
ти — і ігваО, і іглаО, і іговда, і єговда, і ігоОвна,<br />
ти — і ігола, і іголий, і іголийка.

ВИВІЛЬГО, ВИВІЛЬГО,<br />
ТИ — не інша гарна пташка, яка називається омелюх,<br />
ти — омельга,<br />
ти співаєш, ніби уголос називаєш ім'я коханої дівчини,<br />
яке закоханий повсякчас вимовляє по думки на різні лади<br />
ти — і єОва, і євка, і єоник, і євша, і єволаО, і єлень;<br />
а іншому закоханому в твоїй пісні вчуваються<br />
звуки іншого коханого імені, тому<br />
ти — іще й зофіїїя;<br />
ти кожного дня нагадуєш усім нам, хто тебе чує,<br />
про молодицю з нашого села, яка овдовіла цього року,<br />
а тому, через голос твій, для нас<br />
ти — сивоядвиа

Вивільго, ВИВІЛЬГО,<br />
ти всім, хто чує тебе, радиш придбати телігу,<br />
ти кажеш: "Купи телігу! Телігу", а тому<br />
ти — і купитилюго, і купителюжпик, і потеліжник,<br />
ти — і пітелюга, і шелюга, і филюга;<br />
ти побачила якось,<br />
як чоловік від олійниці ніс макуху,<br />
побачила макуху та й стала просити в чоловіка олії,<br />
помастити пір'яна грудях, щоб іще жовтіше блищало:<br />
"Дай олію! Дай олію", —післятого<br />
ти — і олійник, і оліяр, і оліярник,<br />
ніби ти виготовляєш чи продаєш олію;<br />
твої пісні декому нагадують звичну домашню сварку,<br />
ніби ти як співаєш, то до свого чоловіка промовляєш:<br />
"Який ти невковирний! Який ти невковирний!" —<br />
а тобі чоловік твій — вивільжич — на те відповідає:<br />
"Не твоє діло! Не твоє діло!",<br />
а діти, як захочуть почути твою пісню,<br />
то дражнять тебе такими словами.<br />
"Вивільго, вивільго,<br />
свиню ссала,<br />
порося вкрала!",<br />
а ти й справді на їхній голос відгукуєшся<br />
наче їм відповідаєш:<br />
"А ти кобилу! А ти кобилу!"

Вивільго, вивільго,<br />
ти не гніздо в'єш, а високо на дереві —<br />
на крайній розвилці дерева —<br />
чіпляєш сплетену зі стебел трави колиску<br />
для діток своїх — вивільженяток.

Вивільго, вивільго,<br />
ти співаєш і своєю милозвучною піснею<br />
можеш із самим соловейком позмагатися тому й кажуть:<br />
"Не прилетів соловейко, нехай вивільга за нього править!<br />
а колись, як батьки хотіли доньку потішити,<br />
бо до неї приходили сватати не від того,<br />
від кого вона очікувала сватів, а від шшого,<br />
і батьки радили доньці не відмовляти йому, то казали:<br />
Не прилетів соловейко, нехай вивільга за нього править!<br />
і донька розуміла, що в цих загадкових словах батьків<br />
соловейко, це той, кого дівчина сподівалася,<br />
але той не сватає,<br />
а ти, вивільго, це той, якого дівчина не сподівалася,<br />
але він сватає її,<br />
і хоч він 1 несподіваний, але такий же гарний,<br />
як і той, кого сподівалася:<br />
біле личко, чорний вус — як такому відмовити!

Вивільго, вивільго,<br />
ми знаємо, що для того, щоб пішов дощ<br />
треба взяти в праву руку шматочок макухи.

повернутися обличчям до лісу, де ти живеш,<br />
і промовити:<br />
"Вивільго, вивільго,<br />
ти співай, вимовляй усі свої вологі імена:<br />
і вивильга, і вивільга, і вивожечка,<br />
і вильга, і вильга, і вільга, і вільженька,<br />
і воловіга, і вольвіга, і вольга,<br />
і сірогіра, і суробіра —<br />
хай дощ у хмарі почує<br />
і до нас прийде,<br />
а я за те тобі дам олії,<br />
щоб було тобі чим помастити пір'я на грудях,<br />
щоб іще жовтіше блищало!<br />
Співай, вивільго,<br />
подавай дощовий голос,<br />
подавай дощ!"

червень 1994

ГОРЛИЦЯ:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ ТЧЕ У ЛІСІ

Горлице, горлице,<br />
ти живеш у лісі або у садку, але не на подвір'ї,<br />
ти — дикий голуб,<br />
ти голос свій подаєш, туркочеш,<br />
і своїм турканням себе називаєш:<br />
ти — і туПрковка, і тпуїїркавонька, і шуПркавочка, і туОркалка,<br />
ти — і гуркавка, і туркочка, і тукавка, і тутавка, і туНтайка,<br />
ти — і туторка, і туріючка, і тручка, і туіїркало, і туркач,<br />
ти — і туртош, і турок, і торонда, і торомба,<br />
ти маєш туркотливе горлечко,<br />
ти туркочеш,<br />
ти воркочеш,<br />
ти — туркотлива горличко — прочищаєш горлечко, тому<br />
ти — і гоОрлиця, і горлице, і горличка, і горлечок,<br />
ти — і оїїрлиця, і орличка, і орлик,<br />
ти так давно живеш поруч із моїм народом,<br />
із прачасів мій народ переніс до сьогоднішнього дня<br />
прадавнє праслово, щоб тебе називати:<br />
ти — і геіїлничка, і геїїпниця, і гиїї/іниця,<br />
а пташеня твоє, гилнице, гилніча,<br />
а пташенята твої, гилнице, гилнічата;<br />
ти якось заклалася із соловейком,<br />
хто раніше встане співати,<br />
соловейко встав удосвіта, а ти сиділа на дереві й спала,<br />
сонце вже й під снідання підбилося,<br />
а ти голосу ніякого не подала,<br />
аж поки селянин не приїхав сіяти та й сказав на воли:<br />
"Тпру-тпру!", — тоді й<br />
ти підхопилася та й собі загукала: 'Тпру-тпру!', —<br />
та й навчилася відтоді турчати, а тому<br />
ти — і прукавка, і прутпавка, і прутайка,<br />
ти — і птуковка, і птуНкач, і птукадч,<br />
а іще інакше ти називаєшся плужок.<br />
Горлице, горлице,<br />
ти тихенько воркуєш, як звичайна дівчина розмовляє,<br />
а у звичайної дівчини тиха розмова, як<br />
твоє воркування, тому й кажуть про таку дівчину:<br />
"Дівчина, як горлиця", —<br />
а молодицю, яка буває з такої дівчини, називають горличкою;<br />
ти турботливо в'єш своє гніздечко для своїх діток —<br />
горличеняток, а тому й старанність господині,<br />
у якої гарно поприбирано у хаті,<br />
порівнюють із твоєю турботливістю, кажуть:<br />
"Так окукобилась, мов та горличка";<br />
вередливих діток батьки сварять, уподібнюючи<br />
їхнє вередування до твого туркотіння, кажуть:<br />
"Попотурчи, туркоте!" — і дітки чемненько вгамовуються.

Горлице, горлице,<br />
твоє гніздо, ніби й не гніздо, а лише основа з паличок,<br />
ти ніби не в'єш гніздо, а тчеш,<br />
і голос твій "тур-тур*<br />
нагадує стукіт ляди ткацького верстата, коли жінки тчуть,<br />
тому жінки навесні й прислухаються до твого воркування —<br />
як почують його вперше, то знають, шо<br />
ти розпочала своє ткання, отже і нам час сіяти коноплі,<br />
щоб була пряжа на основу для полотна.

щоб і ми не забували ткати.<br />
Горлице, горлице,<br />
мости своє — туркавчине, горличчине — гніздечко у нашому садку,<br />
щоб ми чули, як ти своїм турканням себе називаєш,<br />
щоб ми чули, як ти прочищаєш горлечко,<br />
щоб ми не забували твого прадавнього імені,<br />
щоб ми знали, як ти іще й від людей навчилася свого голосу,<br />
щоб ми мали з ким порівнювати звичайну дівчину,<br />
щоб ми твоїм іменем називали своїх дружин,<br />
щоб ми твоїм іменем хвалили наших старанних господинь,<br />
щоб ми вередливих діток вгамовували, нагадуючи їм про тебе,<br />
а ми будемо знати турбуватися за своїх дітей,<br />
як ти за своїми турбуєшся!<br />
Прилітай до нашого садка,<br />
горлице, лісова ткале!

червень 1994

РАКША:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ ЗАМИКАЄ ВИРІЙ

Ракшо, ракшо,<br />
ти найперше своїм голосом,<br />
пронизливим крапанням "рак-рак-рак",<br />
називаєш своє ім'я атому<br />
ти —ракшаії.<br />
Ракшо, ракшо,<br />
ти — світлий птах,<br />
ти — сивий птах, тому<br />
та — і сивораїїкша, і сиводраїїкша, і сиводраїїка, і сиводраксХІга, і стодроіїха,<br />
ти — голосом подібна до воронки,<br />
але не темного кольору забарвлення твого пір'я,<br />
а світлого, сивого, тому,<br />
ти — і сшовороїїнка, і сивороїїнка, і джШоронок, і дзШорон, і шиїївера;<br />
ти — голосом подібна і до грака,<br />
але не темного кольору забарвлення твого пір'я,<br />
а світлого, сивого, тому<br />
ти — і сшограїїк, і сивограИй<br />
Ракшо, ракшо,<br />
ти — голосом подібна до воронки,<br />
але не чорного кольору забарвлення твого пір'я,<br />
а синього, тому<br />
ти — синьо$ороІнка<br />
(тебе намалював Пікассо блакитного періоду своєї творчості!);<br />
ти — синя птаха,<br />
ти — синя як сине море, птаха,<br />
ти найостаннішою за всіх перелітних птахів,<br />
які повертаються у наші краї із вирію,<br />
бачиш синє море (тоді воно особливо синє!);<br />
ти — голосом подібна до ворони,<br />
але не чорного кольору забарвлення твого пір'я<br />
а синього, як синє море, а тому<br />
ти — іще й вороіїна морська^<br />
Ракшо, ракшо,<br />
ти — світлий птах,<br />
ти — сивий птах,<br />
ти — синій птах,<br />
ти — найкрасивіший птах за всіх красивих птахів, тому<br />
ти — і країїска, і красоїїха;<br />
ти — голосом подібна до ворона,<br />
але не чорного кольору забарвлення твого пір'я, а синього,<br />
ти — найкрасивіший птах за всіх красивих птахів, тому<br />
ти — іще й крааЛворон.<br />
Ракшо, ракшо,<br />
ти уподобала найчастіше тихенько сидіти на високому місці<br />
на верхівці високого дерева, на сухій гілці,<br />
на стовпі або дротах лінії електропередач,<br />
та коли немає ні того, ні іншого,<br />
ти сідаєш на творені людьми присади для тебе —<br />
на копи снопів у полі,<br />
на копиці сіна у лузі, а тому<br />
ти — підкіїїпка,<br />
а по-іншому, запозичивши у сусідів словаків для тебе ім'я<br />
що означає те саме, тобто те, що ти любиш сідати<br />
на копи снопів у полі.

на копиці сіна у лузі,<br />
ти — маІЇндельник.

Ракшо, ракшо,<br />
ти найостаннішою за всіх перелітних птахів,<br />
які повертаються у наші краї із вирію,<br />
прилітаєш до нас,<br />
ти замикаєш вирій на все літо, тому<br />
ти — клюПчниця.

Ракшо, ракшо,<br />
ти маєш особливий дух,<br />
а є такі люди, які нічого про тебе не знають<br />
(і не дізнаються, коли й доведеться їм тебе побачити),<br />
лише те, що ти незвичайно пахнеш,<br />
тому й кажуть вони людині, з якою лаються<br />
про яку так само нічого доброго не можуть сказати<br />
(навіть, коли б дізналися щось гарне про людину, то не сказали б),<br />
лише приклавши твій незвичайний запах: "Ракша ти вонюча!"

Ракшо, ракшо,<br />
подавай свій голос,<br />
називай своїм голосом своє ім'я,<br />
будь світлим, сивим, птахом,<br />
будь голосом подібною до воронки,<br />
але світлого, сивого, кольору забарвлення твого пір'я<br />
будь голосом подібною і до грака,<br />
але світлого, сивого, кольору забарвлення твого пір'я,<br />
будь голосом подібною і до воронки,<br />
але синього кольору забарвлення твого пір'я<br />
прилітай до нас із-за синього моря<br />
щоб ми знали, яке воно море:<br />
море синє, як синього кольору забарвлення твого пір'я,<br />
будь найкрасивішим птахом серед усіх красивих птахів,<br />
будь голосом подібна до ворона,<br />
але синього кольору забарвлення твого пір'я<br />
сідай на високому місці,<br />
сиди тихенько і довго,<br />
щоб ми тебе здалеку бачили<br />
і добре роздивилися,<br />
сідай на творені людьми присади для тебе:<br />
на копи снопів у полі,<br />
на копиці сіна у лузі,<br />
пахни так, як ти пахнеш,<br />
щоб і ті люди знали про тебе,<br />
які нічого, крім твого запаху, не знають про тебе,<br />
прилітай найостаннішою із усіх перелітних птахів,<br />
які повертаються у наші краї із вирію,<br />
до нас в Україну —<br />
замикай, ключнице від вирію,<br />
золотими ключами вирій на усе літо,<br />
щоб був у нас на нашій землі рай —<br />
квітуче літо!

липень 1994

ГАЛКА:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ МАЄ ЛЮДСЬКЕ ІМ'Я

Галко, галко,<br />
ти голосом своїм,<br />
ти криком своїм, що подаєш при літанні,<br />
себе називаєш,<br />
ти кавкаєш, кіявкаєш, кавчиш, кіявчиш, киявчиш,<br />
ти вигукуєш 'кав-кав", тому<br />
ти — і коОва, і коОвка, і кавочка,<br />
ти — іще й цяПвка;<br />
декому інакше вчувається твій голос,<br />
твоє крамкання, твоє кранкання, тому<br />
ти — іще й країїнка.<br />
Галко, галко,<br />
ти — чорна птаха,<br />
ти — не найчорніша птаха серед інших чорних птахів, але<br />
ти — теж чорна птаха,<br />
ти — птаха чорнопірка:<br />
про тебе загадують на вечорницях загадку,<br />
де тебе порівнюють із будженицею,<br />
що коптиться у димнику, але<br />
ти — чорна не від диму, а такою вдалася —<br />
ти — чорна не чернячи;<br />
ти — чорна птаха, а тому тебе іще називають<br />
прадавнім праукраїнським прасловом,<br />
що означає чорний колір, тому<br />
ти — і гаїїпка, і гаОлиця, і гаОвка.

Галко, галко,<br />
ти — чорна птаха,<br />
ти — чорна, але ж птаха,<br />
тож як хтось хоче сказати про щось чорне, то каже:<br />
"Чорне, як галка", — і вже чорне, не просто чорне,<br />
а таке чорне, що в синьому небі літає,<br />
таке чорне, що на зеленому дереві гніздо в'є.<br />
Галко, галко,<br />
ти свого гнізда не мостиш,<br />
ти своє гніздо в'єш, як вінок,<br />
щоб у твоєму, галчачому, гнізді, як у вінкові,<br />
затишно було діткам<br />
твоїм: галчатам, галченятам, галенятам.<br />
Галко, галко,<br />
ти у морозяні лютневі дні,<br />
коли сонце пригріває тільки в одну щоку,<br />
примічаємо — уже кружеляєш у повітрі веселіше,<br />
хоч ми й спостерігаємо віддавна:<br />
коли галич у повітрі шугає — на хуртовину,<br />
коли галиччя голосно кряче-на сніговицю;<br />
а влітку діди, побачивши ваше прикметне літання, кажуть<br />
"Галь зграями літає — на дощ".<br />
Галко, галко,<br />
ти і всі твої чорні родичі, ворони й граки,<br />
призвичаїлися літати зграями — чорними громадами,<br />
а раз у вас є така чорна громада,<br />
то, напевне, єй чорний громадський суд:<br />
судите ви своїх чорних співгромадян<br />
не за людською правдою, а за вашою чорною правдою,<br />
судите ви своїх чорних співгромадян<br />
не за переступи перед людською правдою,<br />
але перед вашою чорною правдою:<br />
того, хто не жив по вашій чорній правді,<br />
ви виганяєте зі своєї чорної громади —<br />
бачимо інколи вашого чорного родича,<br />
що самотою чорно літає,<br />
що самотою на дереві чорно сідає,<br />
що самотою собі чорного хліба добуває

Гадко, галко,<br />
коли на вечорницях хлопці запитують дівчат про тебе, кажучи:<br />
"Кину не палку, уб'ю не галку, шиплю не пір'я", —<br />
то не про тебе вони загадкою запитують,<br />
а про вудку, щуку і шкіру на щуці;<br />
а коли запитують хлопці дівчат, кажучи:<br />
"Триста галок, п'ятдесят чайок, п'ятнадцять орлів<br />
одне яйце знесли", —<br />
то вони запитують загадкою про рік.<br />
Галко, галко,<br />
коли дитина учинить щось недобре, то їй кажуть:<br />
"Утяв галки!" — і дитина здогадується, що так робити негоже;<br />
а коли хтось дуже вихваляється собою, то йому кажуть:<br />
"Отак наші галки б'ють — ні з чим додому йдуть!", —<br />
і той, до кого промовлені ці слова, розуміє,<br />
що не варто вихвалятися даремно, бо кожного<br />
може спіткати невдача, як мисливця, який, буває,<br />
нічого не вполює за цілісінький день.<br />
Галко, галко,<br />
ти — мала птаха, та рот у тебе великий,<br />
тому, коли хочуть звернути увагу на те,<br />
що не завжди малий розмір чогось цілого передбачає<br />
й малі розміри частин того цілого, люди кажуть:<br />
"Мала галка, та рот великий", —<br />
а чому не про іншого птаха висловлюють це спостереження,<br />
то тому, що й твоє ім'я, і жіноче ім'я звучать однаково.<br />
Галко, галко,<br />
твоє ім'я і жіноче ім'я звучать однаково,<br />
у тебе — людське ім'я, а в жінки твоє ім'я,<br />
тому ми пестливо й називаємо своїх коханих<br />
твоїм людським ім'ям,<br />
кажемо: "Галочко люба!",<br />
кажемо: "Галонько мила!',<br />
кажемо: "Галойковірна!*<br />
Галко, галко,<br />
називай своїм голосом своє ім'я,<br />
щоб ми знали, як тебе називати;<br />
будь чорною птахою,<br />
будь птахою чорнопіркою,<br />
будь чорною не чернячи,<br />
щоб ми на чорне не казали просто чорне,<br />
а порівнювали з тобою;<br />
не мости свого гнізда, а вий його, завивай, як вінок;<br />
кружеляй у лютому сонячним морозяним днем,<br />
щоб ми бачили твоє кружляння<br />
і знали, що весна вже скоро;<br />
шугай у повітрі, щоб ми знали.

що буде хуртовина.<br />
голосно кричи, щоб ми знали,<br />
що незабаром замете сніговиця;<br />
а влітку щоб за твоїм літанням<br />
передбачали дощ;<br />
літай у твоїй чорній громаді,<br />
живи по вашій чорній правді,<br />
але хай минає тебе чорний суд,<br />
що засуджує переступників на чорну самоту;<br />
будь галкою, щоб ми про тебе у загадці<br />
запитували про щось інше на вечорницях;<br />
будь галкою, щоб ми пригадували тебе дітям,<br />
вчили їх не робити злого;<br />
будь галкою, щоб ми тебе пригадували одне одному<br />
і не вихвалялися даремно;<br />
будь галкою, птахом із ім'ям,<br />
що звучить однаково із жіночим ім'ям;<br />
будь галкою, птахом із жіночим ім'ям,<br />
щоб ми пестливо називали своїх коханих<br />
твоїм людським ім'ям.

серпень 1994

ВІВСЯНКА<br />
ПТАХ, ЯКИЙ СПІВАЄ НАЙПЕРШУ ВЕСНЯНУ ПІСЕНЬКУ

Вівсянко, вівсянко,<br />
ти — пташка, яка збирає насіння трав, тому<br />
ти — вівсянка;<br />
ти —найжовтіша з усіх вівсянок,<br />
ти — вівсянка жовтобрюшка;<br />
для тих. хто каже, що бачить твоє жовте брюшко,<br />
ти — і жовтобрюшка, і жовтобрюх, і жовтобрюїїх, і жовтобрушка;<br />
для тих, хто каже, що бачить твоє жовте пузце,<br />
ти — жовтопузик;<br />
для тих, хто каже, що бачить твої жовті груди,<br />
ти — і жовтогруНдка, і жовто грудок, і жовто грузда,<br />
іжовторузка, і жовторуз, їжовторубок;<br />
для тих, хто каже, що бачить тебе усю жовтою,<br />
ти — і жовтурка, і жовтупька, і жовтушка, і жовтюшка, і жовтяк;<br />
дехто називає тебе, яку бачить усю жовтою, інакше,<br />
каже: цьопка жовтобурка, замість цьопка жовтобрушка;<br />
а дехто просто називає тебе,<br />
яку бачить усю жовтою, жовтоє потя;<br />
взимку тебе часто можна побачити, як ти сидиш на землі,<br />
ти — землянка,<br />
ти — взимку птах землянка, а влітку<br />
ти — птах гіллянка;<br />
взимку тебе часто можна побачити, як ти сидиш на землі,<br />
поміж стебел трави,<br />
поміж соломинок,<br />
на стерні у зжатому полі,<br />
ти — і стренадка, і стренатка;<br />
ти, як летиш, то не співаєш свою пісеньку, а свірчиш,<br />
ти — свертушка;<br />
ти співаєш найпершою з усіх пташок<br />
найпершу весняну пісеньку,<br />
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку<br />
і знаємо, що скоро уже весна,<br />
що треба нам ховати сани та<br />
викочувати з возівні воза, тому<br />
ти іще називаєшся беривіз;<br />
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку<br />
і знаємо, що скоро уже весна,<br />
що треба нам ховати сани та<br />
викочувати з возівні воза,<br />
що треба нам, шмаровозам,<br />
шмарувати колеса шмаровилом,<br />
бо за довгу зиму вже й забули те робити, тому<br />
ти іще називаєшся й смаровоз.<br />
Вівсянко, вівсянко,<br />
ти влітку живеш і у лісі,<br />
ти влітку мостиш своє гніздо і на узліссі,<br />
ти влітку виводиш своїх пташенят і в чагарниках,<br />
твоє гніздо вистелене стеблинами трав і кінським волосом —<br />
м'яко сидіти в ньому малим вівсеняткам!<br />
Вівсянко, вівсянко,<br />
ти не летиш на зиму у вирій,<br />
ти перебираєшся ближче до людських осель,<br />
ти приєднуєшся до гороб'ячої зграйки<br />
і разом із горобцями розшукуєш собі поживу<br />
біля доріг, на подвір'ях та навколо скирт;

ти перебираєшся ближче до людських осель,<br />
щоб ми наприкінці зими почули твою пісеньку,<br />
твою найпершу весняну пісеньку.<br />
Вівсянко, вівсянко,<br />
ти наприкінці зими,<br />
коли іще у нас по Україні лежать сніги,<br />
коли іще у нас по Україні тріщать морози,<br />
уже чуєш наближення весни<br />
і звістуєш про те своєю пісенькою;<br />
дехто вважає, що<br />
твою найпершу весняну пісеньку<br />
вперше чути в день Теплого Олекси.<br />
Вівсянко, вівсянко,<br />
ти в день Теплого Олекси<br />
співаєш свою найпершу весняну пісеньку,<br />
тож ми в цей день виходимо із хат на вулицю<br />
і прислухаємося до навколишніх звуків,<br />
чи не почуємо і найперший весняний звук —<br />
твою найпершу весняну пісеньку,<br />
а як почує хто, то усім сповіщає:<br />
" Уже звеселилася вівсянка!"<br />
Вівсянко, вівсянко,<br />
ти найпершою із усіх птахів<br />
іще на початку весни звеселяєшся,<br />
ти найпершою подаєш весняні звуки,<br />
ти найпершою співаєш найпершу весняну пісеньку;<br />
ти співаєш, ти словами промовляєш:<br />
"Телегіз, телегіз!<br />
Покинь сани, візьми віз!" —<br />
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку<br />
і знаємо, що скоро вже весна,<br />
що треба нам ховати сани<br />
та викочувати з возівні воза;<br />
ти співаєш, ти словами промовляєш:<br />
"Шмаровіз, шмаровіз!<br />
Покинь сани, бери візі" —<br />
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку<br />
і знаємо, що скоро вже весна,<br />
що треба нам, шмаровозам, ховати сани<br />
та викочувати з возівні воза,<br />
та шмарувати колеса шмаровилом,<br />
бо за довгу зиму вже й забули те робити,<br />
ти співаєш, ти словами промовляєш:<br />
"Покинь сани, бери віз!<br />
Та й поїдем по рогіз!" —<br />
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку<br />
і знаємо, що скоро вже весна,<br />
що треба нам ховати сани<br />
та викочувати з возівні воза,<br />
що треба нам запрягати вже воза<br />
і їхати возом усюди, хоч і по рогіз;<br />
ти співаєш, ти словами промовляєш:<br />
"Кидай сани, бери віз!<br />
Викинь шубу, з печі злізь!" —<br />
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку<br />
і знаємо, що скоро вже весна,<br />
що треба нам ховати сани<br />
та викочувати з возівні воза,<br />
що треба нам міняти набридлий за довгу зиму<br />
зимовий одяг на літній,<br />
що треба нам виходити вже на вулицю працювати,<br />
де буде влітку тепло, як біля печі взимку;<br />
ти співаєш, ти словами промовляєш:<br />
"Діду, діду!<br />
Сій ячмінь!' —<br />
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку<br />
і знаємо, що скоро вже весна:<br />
час готуватися до праці в полі,<br />
час готуватися до сівби.

Вівсянко, вівсянко,<br />
ти в день Теплого Олекси<br />
найпершою із усіх птахів звеселяєшся,<br />
ти співаєш свою найпершу весняну пісеньку,<br />
дівчата дослухаються до твоєї веселої весняної пісеньки,<br />
дівчата звеселяються від твоєї веселої весняної пісеньки<br />
і від того дня, коли почують<br />
твою веселу весняну пісеньку,<br />
розпочинають співати веснянки —<br />
веселими співами весну закликати.

Вівсянко, вівсянко,<br />
будь пташкою, яка збирає насіння трав,<br />
щоб ми знали, як тебе за це називати,<br />
будь найжовтішою з усіх вівсянок,<br />
щоб ми знали, як тебе за це називати,<br />
щоб ти відрізнялася від інших вівсянок,<br />
будь пташкою з жовтим брюшком,<br />
щоб знали, як тебе називати й ті,<br />
хто бачить твоє жовте брюшко,<br />
будь пташкою з жовтим пузцем,<br />
щоб знали, як тебе називати й ті,<br />
хто бачить твоє жовте пузце,<br />
будь пташкою з жовтими грудьми,<br />
щоб знали, як тебе називати й ті,<br />
хто бачить твої жовті груди,<br />
будь пташкою, яка ніби уся жовта,<br />
щоб знали, як тебе називати й ті,<br />
хто бачить тебе усю жовтою,<br />
будь пташкою, яку взимку часто можна побачити,<br />
як ти сидиш на землі,<br />
щоб ми знали, як тебе за це називати,<br />
будь пташкою, яку взимку часто можна побачити,<br />
як ти сидиш на землі<br />
поміж стебел трави,<br />
поміж соломинок,<br />
на стерні у зжатому полі,<br />
щоб ми знали, як тебе за це називати,<br />
будь пташкою, яка не співає, як летить, а свірчить,<br />
щоб ми знали, як тебе за це називати,<br />
будь пташкою, яка співає найпершу весняну пісеньку,<br />
у якій нам вчувається як ти словами промовляєш,<br />
що треба нам ховати сани<br />
та викочувати з возівні воза,<br />
щоб ми знали, як тебе за це називати,<br />
будь пташкою, яка співає найпершу весняну пісеньку,<br />
у якій нам вчувається як ти словами промовляєш,<br />
що треба нам ховати сани<br />
та викочувати з возівні воза,<br />
що треба нам, шмаровозам,<br />
шмарувати колеса шмаровилом,

щоб ми знали, як тебе за це називати,<br />
будь пташкою, яка влітку мостить гніздо десь у лісі,<br />
гніздо вистеляє стеблинками трав і кінським волосом,<br />
щоб м'яко було сидіти в ньому малим вівсеняткам,<br />
будь пташкою, яка не летить на зиму у вирій,<br />
а всю зиму літає у гороб'ячій зграйці,<br />
щоб ми наприкінці зими почули твою пісеньку,<br />
твою найпершу весняну пісеньку,<br />
будь пташкою, яка наприкінці зими,<br />
своєю найпершою весняною пісенькою<br />
звістує про наближення весни,<br />
будь пташкою, яка свою найпершу весняну пісеньку<br />
вперше співає в день Теплого Олекси,<br />
будь пташкою, що вперше по-весняному співає<br />
в день Теплого Олекси,<br />
щоб ми виходили в цей день прислухатися до твоєї пісеньки,<br />
щоб ми виходили прислухатися, чи ти вже звеселилася,<br />
будь пташкою,<br />
що найпершою із усіх птахів звеселяється<br />
яка найпершою співає свою весняну пісеньку,<br />
у якій нам вчувається як ти словами промовляєш,<br />
що треба нам ховати сани<br />
та викочувати з возівні воза,<br />
що треба нам, шмаровозам,<br />
шмарувати колеса шмаровилом,<br />
що треба нам запрягати воза<br />
і їхати возом усюди, хоч і по рогіз,<br />
що треба нам міняти набридлий за довгу зиму<br />
зимовий одяг на літній,<br />
що треба нам виходити вже на вулицю працювати,<br />
де буде улітку тепло, як біля печі взимку,<br />
що треба нам готуватися до пращ в полі,<br />
готуватися до сівби,<br />
будь пташкою, яка найпершою з усіх пташок звеселяється,<br />
яка співає свою найпершу весняну пісеньку,<br />
щоб дівчата дослухалися до твоєї веселої весняної пісеньки,<br />
щоб дівчата звеселялися від твоєї веселої весняної пісеньки,<br />
щоб дівчата від того дня<br />
коли почують твою веселу весняну пісеньку,<br />
розпочинали співати веснянки —<br />
веселими співами весну закликали,<br />
весну закликали веселими співами,<br />
подібними до твоєї найпершої весняної пісеньки.

грудень 1994

СОЙКА:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ ВІДМИКАЄ ВИРІЙ

Сойко, сойко,<br />
ти маєш гарне різнокольорове пір'я<br />
ти аж сяєш своїм строкатим вбранням —<br />
ти — і сойка, і сійка, і соя, і зґоя,<br />
ти маєш гарне різнокольорове пір'я<br />
воно у тебе де рудувате, де білувате, а де й рябе,<br />
на крилах покрите смужками:<br />
де чорне, де біле, де блакитне —<br />
ти — і деряба, і дерябонька;<br />
ти голосно кричиш, верещиш на весь ліс,<br />
ти — еерещайка,<br />
ти голосно кричиш,<br />
вигукуєш на весь ліс своє "джер-джср" —<br />
ти — і джеджора, і джойка, і джоя;<br />
ти любиш клопотатися у лісі весь час:<br />
розносиш у дзьобі жолуді і горіхи,<br />
ховаєш їх у різних місцях,<br />
схованки свої забуваєш,<br />
а з них проростають молоді дерева,<br />
ти отакою своєю поведінкою<br />
схожа на клопітливу стареньку жінку —<br />
ти — баНба.<br />
Сойко, сойко,<br />
ти розносиш у дзьобі насіння дерев,<br />
сієш у лісі молоді дерева,<br />
так було і спервовіку,<br />
коли ти летіла із жолудем у дзьобі<br />
та й упустила його на землю —<br />
з того жолудя виросло найперше прадерево,<br />
наше райське дерево.<br />
Сойко, сойко,<br />
ми кожного разу радіємо зустрічі з тобою у лісі,<br />
ми милуємося твоїм гарним різнокольоровим пір'ям,<br />
нам подобається і твій дж ер котли вий голос,<br />
а іще, як бачимо тебе улітку, то примічаємо,<br />
коли ти вмощуєшся на ночівлю, бо вже знаємо<br />
Ь довголітніх спостережень за твоїм приготуванням до ночі:<br />
якщо ти пізно вмощуєшся на ночівлю — буде тепла осінь,<br />
якщо ти рано вмощуєшся на ночівлю — буде холодна осінь.<br />
Сойко, сойко,<br />
ти голосно кричиш, верещиш на весь ліс,<br />
ти голосом своїм вирізняєшся з-поміж інших птахів,<br />
тому й кажуть про тебе:<br />
"Сойка голосніше за всіх кричить*;<br />
ти голосно кричиш, верещиш на весь ліс,<br />
ти голосом своїм вирізняєшся з-поміж інших птахів,<br />
тож коли між людьми трапляється така ситуація,<br />
як хтось надто голосно<br />
доводить щось своєму співрозмовникові<br />
і думає, шо тільки через те він в усьому й правий,<br />
то тоді ті, хто слухає такого горланя,<br />
пригадують тебе і кажуть:<br />
"Сойка голосніше за всіх кричить,<br />
та рідко права буває".<br />
Сойко, сойко,<br />
ти — ключниця від вирію,<br />
ти золотими ключами відмикаєш вирій:<br />
раніше ключі від вирію були у ворони,<br />
та якось ворона прогнівила Бога<br />
і з того часу ключі від вирію перейшли до тебе;<br />
ти так турбуєшся про свій обов'язок,<br />
що аж тричі на рік літаєш у вирій:<br />
вперше, коли розквітає гречка і навколо все біло,<br />
ти думаєш, що уже випав сніг, — і вилітаєш,<br />
вдруге, коли достигають хліба і навколо все біло,<br />
ти думаєш, що уже випав сніг, — і вилітаєш,<br />
і втретє, коли й справді випадає сніг і навколо все біло,<br />
ти вилітаєш;<br />
ти поспішаєш, щоб не запізнитися відімкнути вирій,<br />
щоб усі птахи:<br />
і ті, хто раніше відлітає у вирій,<br />
і ті, хто пізніше відлітає у вирій, —<br />
не чекали перед замкненим вирієм<br />
і щоб до Здвиження усі встигли відлетіти,<br />
а якщо й затримаються відлітати дикі гуси,<br />
а полетять аж після Здвиження, то<br />
ти дочекаєшся їхнього відлету<br />
і аж тоді замикаєш вирій і повертаєшся назад;<br />
однак дехто гадає, шо й ти, сойко, летиш<br />
насправді на зиму у вирій, але через те,<br />
що після кожного дня перелету<br />
ти повертаєшся назад,<br />
нібито, щоб дізнатися, скільки уже пролетіла,<br />
то ти так і не встигаєш долетіти до вирію,<br />
бо поки ти літаєш туди й назад, випадає сніг, тому<br />
ти й залишаєшся зимувати у нашому краю;<br />
тільки через те, нібито,<br />
ти й не потрапляєш до вирію, але ні,<br />
ти й не збираєшся відлітати у вирій —<br />
ти літаєш відмикати вирій для інших птахів!

Сойко, сойко,<br />
будь птахом із гарним різнокольоровим пір'ям,<br />
сяй нам своїм строкатим вбранням,<br />
щоб ми знали, як тебе називати за твоє сяюче оперення,<br />
будь птахом із гарним різнокольоровим пір'ям,<br />
дивуй нас своїм пір'ям: де суцільно забарвленим, а де рябим,<br />
щоб ми знали, як тебе називати за твою строкатість,<br />
подавай свій голос, верещи на весь ліс,<br />
щоб ми знали, як тебе називати за твоє верещання,<br />
подавай свій голос, вигукуй на весь ліс своє "джер-джер'',<br />
щоб ми знали, як тебе називати за твоє джеркотання,<br />
рознось у дзьобі насіння дерев,<br />
щоб ми тебе порівнювали із клопітливою старенькою жінкою<br />
і подібно до неї тебе називали,<br />
рознось у дзьобі насіння дерев,<br />
щоб ми знали, що це ти сієш у лісі молоді дерева,<br />
щоб ми знали, що й найперше прадерево,<br />
наше райське дерево, ти посіяла,<br />
живи у нашому лісі, щоб ми часто зустрічали тебе,<br />
щоб ми спостерігали за твоїм приготуванням до ночі<br />
та знали з того, якою —<br />
чи теплою, чи холодною — буде наступна осінь,<br />
щоб належно приготувалися до осені,<br />
голосно кричи, верещи на весь ліс,<br />
щоб ми мали з ким порівнювати тих.

хто надто голосно доводить щось своєму співрозмовникові,<br />
вилітай, ключнице від вирію,<br />
тричі на рік до вирію,<br />
щоб вчасно відімкнути вирій для відлітаючих птахів,<br />
щоб усі птахи встигли вилетіти у вирій:<br />
і ті, хто раніше відлітає у вирій,<br />
і ті, хто пізніше відлітає у вирій,<br />
щоб усі птахи встигли вилетіти у вирій,<br />
бо рай на нашій землі уже минувся,<br />
бо рай квітучого літа уже минувся —<br />
відмикай, ключнице від вирію,<br />
золотими ключами вирій.

грудень 1994

РИБАЛОЧКА:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ МОРОЗИТЬ ВОДУ НА КРИГУ

Рибалочко, рибалочко,<br />
ти — птах, який гарно забарвлений ясно-синім кольором,<br />
ти —рибаіїлочка блакиШний,<br />
ти сидиш над водою,<br />
ти сидиш над водою на сухій вербовій гілці,<br />
ти сидиш і не поворухнешся,<br />
ти ловиш рибу — вичікуєш необачну верховодку,<br />
яку ти хапаєш довгим дзьобом, пірнаючи у воду,<br />
ти — і рибалка, і рибакочка;<br />
ти сидиш над водою,<br />
ти сидиш над водою і я сиджу над водою,<br />
тільки твоє сідло над водою на сухій вербовій гілці,<br />
а моє сідло над водою на зеленому бережку,<br />
ти сидиш і не поворухнешся, і я сиджу і не поворухнуся,<br />
ти ловиш рибу, і я ловлю рибу:<br />
я-рибалка Васильок, а ти-рибалка Іванок,<br />
ти — іваноїїк;<br />
обидва ми рибалки,<br />
обидва ми ловимо рибу в охотку,<br />
тож ми обоє — спортивні рибалки:<br />
ось, ти бачиш, я спіймав карасика і поклав у саж —<br />
плетений із лози кошик для риби, опущений у воду,<br />
ось, я бачу, й ти спіймав верховодку,<br />
але тобі ії нікуди покласти, хіба що з'їсти,<br />
але ти її не їси, а стрілою летиш понад водою<br />
до своєї нори в глиняній кручі —<br />
малих рибалченяток годувати,<br />
тепер хто ти:<br />
чи то спортивний рибалка,<br />
чи то змагун у швидкості лету над водою,<br />
чи то глядач, який голосними криками вітає змагуна;<br />
поки я удруге закидаю свою вудку,<br />
ти вже, чую, повертаєшся,<br />
чую, бо ти голосно кричиш, летючи низько над водою,<br />
чую, бо ти голосно дзвониш, роздзвонюєш усім рибалкам,<br />
що ти уловив рибинку<br />
(і як ти не боїшся усю рибу полякати своїм дзвінким криком<br />
ти селишся біля води:<br />
по крутих берегах річок і озер, струмків і ставків,<br />
сам собі вириваєш довгу нору у крутому березі,<br />
риєш цілий тиждень довгу нору у крутому березі,<br />
щоб у тій норі влаштувати своє гніздо,<br />
ти — наче дятел, що довбає собі дупло у стовбурі дерева,<br />
щоб у тому дуплі влаштувати своє гніздо,<br />
ти — плавневий ятел.<br />
Рибалочко, рибалочко,<br />
ти — синій-синісінький зверху, а черевце твоє рудувате,<br />
ти — птах, який забарвлений у кольори відсутності:<br />
шуліка — ворог твій — згори тебе не бачить, бо<br />
ти синій, як плесо,<br />
а верховодка, за якою ти полюєш, знизу тебе не бачить, бо<br />
ти темний зі споду, наче листок на дереві,<br />
ти — синій-синісінький зверху, а черевце твоє рудувате,<br />
ти був би увесь ясно-синій, коли б ти не занурювався<br />
по сто разів на день у воду,<br />
та не синив, наче вузликом із синькою,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду.<br />
ти — синевоІЇд.<br />
Рибалочко, рибалочко,<br />
ти занурюєшся по сто разів на день у воду,<br />
ти не тільки синиш, наче вузликом із синькою,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду,<br />
ти ше й холодиш, наче грудочкою криги,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду,<br />
он, я бачу,<br />
ти вилетів із води, куди пірнав за рибинкою,<br />
знову усівся на сухій вербовій гілці<br />
і стріпуєшся — трусишся від холодної води,<br />
а не стріпуєшся — струшуєш воду із себе,<br />
ти сам холодиш, наче грудочкою криги,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду<br />
і сам мерзнеш від холодної води, аж синієш,<br />
ти — морозюіїк.<br />
Рибалочко, рибалочко,<br />
ти занурюєшся по сто разів на день у воду<br />
ти не тільки синиш, наче вузликом із синькою,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду,<br />
ти не тільки холодиш, наче грудочкою криги,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду,<br />
але іще ти перед відльотом у вирій<br />
останній раз занурюєшся у воду,<br />
і після твого останнього занурення вода замерзає,<br />
ти — бодомороЇЇз,<br />
після твого останнього занурення вода замерзає,<br />
кригою прозорою, ясно-синьою покривається,<br />
щоб рибинкам тепло було під кригою,<br />
усю зиму від того дня річка буде покрита кригою,<br />
аж поки навесні, на день Теплого Олекси,<br />
не розіб'є кригу<br />
щука хвостом.<br />
Рибалочко, рибалочко,<br />
будь птахом, який гарно забарвлений ясно-синім кольором,<br />
будь птахом, який сидить над водою на сухій вербовій гілці<br />
і не поворухнеться, бо ловить рибу,<br />
будь птахом, який сидить над водою на сухій вербовій гілці<br />
і не поворухнеться бо ловить рибу,<br />
подібно до рибалки, який сидить над водою<br />
на зеленому бережку і не поворухнеться, бо ловить рибу,<br />
будь птахом, який селиться біля води<br />
на крутих берегах річок і озер, струмків і ставків,<br />
який сам собі вириває довгу нору у крутому березі,<br />
подібно як дятел довбе собі дупло у стовбурі дерева,<br />
будь птахом, який синій-синісінький зверху, а черевце рудувате,<br />
пірнай по сто разів на день у воду за прудкою верховодкою,<br />
сини своєю ясно-синьою мастю, наче вузликом із синькою, воду,<br />
будь птахом, який, пірнає по сто разів на день у воду,<br />
який стріпується — струшує воду із себе,<br />
а ми, ті, хто бачить тебе, як ти стріпуєшся, думали, що то<br />
ти трусишся від холодної води, яку ти сам холодиш,<br />
наче грудочкою криги, своєю ясно-синьою мастю,<br />
будь птахом, який пірнає по сто разів на день у воду<br />
і не тільки синить, наче вузликом із синькою,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду,<br />
який пірнає по сто разів на день у воду<br />
і не тільки холодить, наче грудочкою криги,<br />
своєю ясно-синьою мастю воду.

але який іще й перед відльотом у вирій<br />
останній раз пірнає у воду<br />
і за цим останнім зануренням у воду<br />
заморожує воду на прозору, ясно-синю кригу,<br />
щоб рибинкам тепло було під кригою;<br />
пірнай, ясно-синя пташко,<br />
пірнай, ясно-синя, наче грудочка криги, пташко, у воду,<br />
заморожуй воду на прозору, ясно-синю кригу:<br />
хай рибинкам тепло буде під кригою зимувати! —<br />
щоб від того дня усю зиму річка замерзлою стояла<br />
аж до весни, до дня Теплого Олекси,<br />
поки не розіб'є кригу<br />
щука хвостом!<br />
січень 1995

ЗЕЛЕНЯК:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ ПРИКРАШАЄ ЗЕЛЕНУ НЕДІЛЮ

Зеленяче, зеленяче,<br />
ти — пташка зеленого кольору,<br />
ти — найзеленіша пташка<br />
за всіх зелених пташок,<br />
ти зеленим забарвленням свого пір'я себе називаєш:<br />
ти — зеленяїк;<br />
ти співаєш, ніби струмок із прозорою водою<br />
по камінцях перебігає,<br />
ти співаєш, як дзюркочеш,<br />
ти співаєш,<br />
ти голосом своїм себе називаєш:<br />
ти — дзьоркаїїч;<br />
ти співаєш, ніби дзвоником дзвониш,<br />
ти співаєш,<br />
ти голосом своїм себе називаєш;<br />
ти —і дзвінок, і дзвоноОк, і дзвоОник,<br />
ти — і дзвонеіїць, і дзвенкаїїч.<br />
Зеленяче, зеленяче,<br />
ти — найзеленіша пташка<br />
за всіх зелених пташок,<br />
ти — найзеленіша пташка<br />
зеленого свята — Зеленої Неділі:<br />
білий світ найзеленіший у Зелену Неділю,<br />
літній ліс найзеленіший у Зелену Неділю,<br />
вишневий садок найзеленіший у Зелену Неділю,<br />
біла хатинка найзеленіша у Зелену Неділю,<br />
світла світлиця найзеленіша у Зелену Неділю —<br />
серед білого світу, найзеленішого того дня,<br />
серед літнього лісу, найзеленішого того дня,<br />
на зеленому дереві, найзеленішому того дня,<br />
стоїть зелена церковця із трьома золотими хрестами,<br />
там на зеленій дзвіниці зелений дзвін,<br />
зелений дзвін зелено дзвонить,<br />
зелене свято славить — Зелену Неділю.<br />
Зеленяче, зеленяче,<br />
серед білого світу, найзеленішого у Зелену Неділю,<br />
серед літнього лісу, найзеленішого у Зелену Неділю,<br />
серед вишневого садка, найзеленішого у Зелену Неділю,<br />
у білій хатинці, заклечаній кленовим гіллям,<br />
у світлій світлиці, замаєній чебрецем і м'ятою,<br />
під білими рушниками, найзеленішими у Зелену Неділю,<br />
що на них зеленою заполоччю вишито зелених пташок,<br />
зелених пташок із розпростертими зеленими крильцями<br />
(із розпростертими крильцями — щоб господарі веселі були<br />
зелених пташок — зеленяків,<br />
ти веселий сидиш —<br />
ти сидиш за зеленим столом,<br />
на якому смарагдовий камінь лежить,<br />
світлу світлицю, затишну, як гніздечко,<br />
світлу світлицю зеленим світлом осяює.<br />
Зеленяче, зеленяче,<br />
будь пташкою зеленого кольору,<br />
будь найзеленішою пташкою за всіх зелених пташок,<br />
співай так, ніби струмок із прозорою водою<br />
по камінцях перебігає.

співай так, ніби дзвоником дзвониш,<br />
серед білого світу, найзеленішого у Зелену Неділю,<br />
серед літнього лісу, найзеленішого у Зелену Неділю,<br />
серед вишневого садка, найзеленішого у Зелену Неділю,<br />
у білій хатинці, заклечаній кленовим гіллям,<br />
у світлій світлиці, замаєній чебрецем і м'ятою,<br />
під білими рушниками, найзеленішими у Зелену Неділю,<br />
що на них зеленою заполоччю вишито зелених пташок,<br />
вишито зелених пташок — зеленяків,<br />
сідай, весела пташко,<br />
сідай за зеленим столом,<br />
дивись на смарагдовий камінь серед столу,<br />
найзеленіша пташко<br />
зеленого свята — Зеленої Неділі.

лютий 1995

ЗОЛОТИЙ ЩУР:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ ЛЮБИТЬ БДЖІЛ

Щуре, золотий щуре,<br />
ти — загадка про самого себе,<br />
ти складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто голос подає —<br />
дзвінке "рюкання*: кррю-кррю, —<br />
ти — той, хто голосом своїм себе називає,<br />
ти — той, хто і ц)р, і щурка, і щурок,<br />
ти — той, хто і хпюрок, і ф'юрко, —<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто має красиве золоте забарвлення, тому<br />
ти —той, хто не є воронкою —<br />
бо ж та уся чорна! —<br />
ти — той, хто за це називається красиворонок, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто любить бджіл,<br />
ти — той, хто за це називається бджолоїдка,<br />
ти — той, хто любить бджіл, але не є шпаком-<br />
бо ж той увесь чорний! —<br />
ти — той, хто за це називається бджільний шпак,<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто, кажуть, має неприємний дух,<br />
той, хто, кажуть, неприємно тхне, як тхір,<br />
ти — той, хто за це називається чх)р, —<br />
відгадкою такоі загадки<br />
ти — сам увесь.

Щуре, золотий щуре,<br />
ти голос подаєш —<br />
дзвінке "рюкання": кррю-кррю —<br />
ти голосом своїм себе називаєш,<br />
ти — гарна своїм голосом пташка,<br />
яку хочеться довго слухати, —<br />
так довго, аж поки не мине літо!

Щуре, золотий щуре,<br />
ти маєш красиве золоте забарвлення<br />
ти бачиш, як бджоли лазять до квітки, і<br />
ти лазиш, наслідуючи бджіл, до квітки —<br />
твоє гарне золоте забарвлення від квіткового пилку;<br />
ти бачиш, як бджоли лазять до квітки, і<br />
ти лазиш, наслідуючи бджіл, до квітки,<br />
бджоли лазять до квітки по мед та пилок,<br />
ти ж гадаєш, що<br />
то їх барвисті пелюстки приваблюють, —<br />
ти й собі нариваєш та обтулюєш себе<br />
різного кольору пелюстками з різних квітів<br />
крила обтулюєш пелюстками з волошки —<br />
щоб були синіми,<br />
груди обтулюєш пелюстками з цикорію —<br />
щоб були блакитними,<br />
лоб обтулюєш пелюстками з ромену —<br />
щоб був білим.<br />
горло обтулюєш пелюстками з купавки —<br />
щоб було жовтим,<br />
хвіст же обтулюєш зеленим листям —<br />
щоб був зеленим,<br />
та так і літаєш золотим і барвистим:<br />
ти — гарна своїм пір'ям пташка,<br />
на яку хочеться довго дивитися,<br />
так довго, аж поки не мине літо!<br />
Щуре, золотий щуре,<br />
ти любиш бджіл —<br />
ти високо літаєш,<br />
ти високо літаєш, згори милуєшся пасікою,<br />
ти й собі хотів би завести бджіл:<br />
у глиняній вощаній кручі над річкою<br />
ти риєш нору для свого гнізда —<br />
здалеку помітний вхід до твоєї нірки,<br />
що наче вічко у справжньому вулику;<br />
ти любиш бджіл, але<br />
ти їх не їси —<br />
ти їх тільки ловиш,<br />
ти їх носиш своїм діткам,<br />
щоб показати своїм діткам-щуреняткам,<br />
щоб вони змалечку знали бджіл,<br />
а як виростуть великі, щоб пасічникували,<br />
аби мати свій мед,<br />
але пташенята твої — малі та нерозумні — думають,<br />
що ці солодкі бджоли, це і є мед,<br />
тому й поїдають іх залюбки —<br />
вони — бджолоїдченятка,<br />
малих іх так називають,<br />
та як підростуть, то й більших,<br />
а через них і тебе називають бджолоїдкою:<br />
у людей батьки передають прізвища своїм дітям,<br />
а у вас, у щурів, навпаки — діти передають батькам;<br />
ти любиш бджіл, але<br />
ти їх не їси —<br />
ти їх тільки ловиш<br />
та по одній заносиш до своєї нори,<br />
щоб вони там жили, як у вулику,<br />
але пташенята твої —<br />
малі та нерозумні бджолоїдченятка —<br />
думають, що то<br />
ти носиш солодких бджіл їм їсти,<br />
тому й поїдають їх залюбки слідком, так<br />
ти за все літо й не розводиш бджіл —<br />
по людських пасіках уже й мед видирають,<br />
ти ж подовгу сидиш біля вічка, прислухаєшся,<br />
чи гудуть твої бджоли, наче у справжньому вулику,<br />
але ні, там тихо, тільки пташенятка-бджолоїдченятка<br />
голос подають, нарешті вилітати збираються.

Щуре, золотий щуре,<br />
ти, кажуть, маєш неприємний дух,<br />
ти, кажуть, неприємно тхнеш, як тхір, —<br />
і додумався ж хтось нюхати тебе,<br />
ніби ти квітка, а не пташка,<br />
хоч і обтулена з усіх боків квітковими пелюстками,<br />
ніби ти іще й пахнути маєш, як кожна квітка,<br />
пелюстками з якої ти обтулена,<br />
ніби для тебе недостатньо бути пташкою<br />
яскравою, як барвиста квітка, —

ти — не запашна квітка,<br />
яку хочеться довго нюхати,<br />
ти — гарна голосом пташка,<br />
яку хочеться довго слухати,<br />
так довго, аж поки не мине літо,<br />
ти — не запашна квітка,<br />
яку хочеться довго нюхати,<br />
ти — гарна пір'ям пташка,<br />
на яку хочеться довго дивитися,<br />
так довго, аж поки не мине літо!

Щуре, золотий щуре,<br />
ти і весь ваш цьоголітній виводок<br />
погожої днини високо в небі над степом ширяєте:<br />
творите своїм безнастанним ширянням височенне дерево,<br />
сидите на невидимих від височини гілках золотим листям,<br />
гойдаєтеся на невидимих від височини гілках туди-сюди,<br />
голос ваш розмірений, що ви його подаєте<br />
з небесних гілок височенного дерева,<br />
далеко лунає —<br />
затишно нам, хто чує ваш голос,<br />
під отаким липневим деревом<br />
із золотим листям.

Щуре, золотий щуре,<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто голос подає-дзвінке "рюкання": кррю-кррю, —<br />
а ми за цей голос тебе називатимемо,<br />
а ми за цими назвами тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто має красиве золоте забарвлення<br />
а ми за цю красу тебе називатимемо,<br />
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто любить бджіл,<br />
а ми за цю твою прихильність тебе називатимемо,<br />
а ми за цими назвами тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто, кажуть, має неприємний дух,<br />
а ми за цю особливість тебе називатимемо,<br />
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо —<br />
будь золотим щуром!

червень 2001

ЗЕЛЕНИЙ ЩУР:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ ТАКОЖ ЛЮБИТЬ БДЖІЛ

Щуре, зелений щуре,<br />
ти — загадка про самого себе,<br />
ти складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто голос подає —<br />
дзвінке "рюкання*: кррю-кррю, —<br />
ти — той, хто голосом своїм себе називає,<br />
ти — той, хто і ц>р, і щурка, і щурок,<br />
ти — той, хто і хлюрок, і ф'юрко, —<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто має красиве зелене забарвлення, тому<br />
ти —той, хто не є воронкою —<br />
бо ж та уся чорна! —<br />
ти — той, хто за це називається красиворонок, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто любить бджіл,<br />
ти — той, хто за це називається бджолоїдка,<br />
ти — той, хто любить бджіл, але не є шпаком-<br />
бо ж той увесь чорний! —<br />
ти — той, хто за це називається бджільний шпак, —<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто, кажуть, має неприємний дух,<br />
той, хто, кажуть, неприємно тхне, як тхір,<br />
ти — той, хто за це називається чх)р, —<br />
відгадкою такоі загадки<br />
ти — сам увесь.

Щуре, зелений шуре,<br />
ти голос подаєш —<br />
дзвінке "рюкання": кррю-кррю —<br />
ти голосом своїм себе називаєш,<br />
ти — гарна своїм голосом пташка,<br />
яку хочеться довго слухати, —<br />
так довго, аж поки не мине літо!

Щуре, зелений щуре,<br />
ти маєш красиве зелене забарвлення,<br />
ти бачиш, як бджоли лазять до квітки,<br />
ти бачиш, як золотий щур лазить,<br />
наслідуючи бджіл, до квітки, а тому має<br />
гарне золоте забарвлення від квіткового пилку,<br />
ти ж не лазиш до квітки, тому<br />
ти не маєш гарного золотого забарвлення<br />
від квіткового пилку;<br />
ти бачиш, як бджоли лазять до квітки,<br />
ти бачиш, як золотий щур лазить,<br />
наслідуючи бджіл, до квітки,<br />
бджоли лазять до квітки по мед та пилок,<br />
золотий щур гадає,<br />
що то бджіл барвисті пелюстки приваблюють, —<br />
та й собі їх нариває та обтулює себе<br />
різного кольору пелюстками з різних квітів,<br />
ти ж не лазиш до квітки, тому<br />
ти собі не нариваєш та не обтулюєш себе<br />
різного кольору пелюстками з різних квітів:<br />
крила не обтулюєш пелюстками з волошки,<br />
щоб були синіми,<br />
а обтулюєш листям, щоб були зеленими,<br />
груди не обтулюєш пелюстками з цикорію,<br />
щоб були блакитними,<br />
а обтулюєш листям, щоб були зеленими,<br />
лоб не обтулюєш пелюстками з ромену<br />
щоб був білим,<br />
а обтулюєш листям, щоб був зеленим,<br />
хвіст також обтулюєш листям, щоб був зеленим,<br />
і тільки горло обтулюєш пелюстками купавки,<br />
щоб було жовтим,<br />
отак і літаєш суціль зеленим:<br />
ти—гарна своїм зеленим пір'ям пташка,<br />
на яку хочеться довго дивитися,<br />
так довго, аж поки не мине літо!<br />
Щуре, зелений щуре,<br />
ти любиш бджіл —<br />
ти високо літаєш,<br />
ти високо літаєш, згори милуєшся пасікою,<br />
ти й собі хотів би завести бджіл:<br />
у глиняній вощаній кручі над річкою<br />
ти риєш нору для свого гнізда —<br />
здалеку помітний вхід до твоєї нірки,<br />
що наче вічко у справжньому вулику;<br />
ти любиш бджіл, але<br />
ти їх не їси —<br />
ти їх тільки ловиш,<br />
ти їх носиш своїм діткам,<br />
щоб показати своїм діткам-щуреняткам,<br />
щоб вони змалечку знали бджіл,<br />
а як виростуть великі, щоб пасічникували,<br />
аби мати свій мед,<br />
але пташенята твої — малі та нерозумні — думають,<br />
що ці солодкі бджоли, це і є мед<br />
тому й поїдають їх залюбки —<br />
вони — бджолоїдченятка,<br />
малих їх так називають,<br />
та як підростуть, то й більших,<br />
а через них і тебе називають бджолоїдкою:<br />
у людей батьки передають прізвища своїм дітям,<br />
а у вас, у щурів, навпаки — діти передають батькам;<br />
ти любиш бджіл, але<br />
ти їх не їси —<br />
ти їх тільки ловиш<br />
та по одній заносиш до своєї нори,<br />
щоб вони там жили, як у вулику,<br />
але пташенята твої —<br />
малі та нерозумні бджолоїдченятка —<br />
думають, що то<br />
ти носиш солодких бджіл їм їсти,<br />
тому й поїдають їх залюбки слідком, так<br />
ти за все літо й не розводиш бджіл —<br />
по людських пасіках уже й мед видирають,<br />
ти ж подовгу сидиш біля вічка, прислухаєшся,<br />
чи гудуть твої бджоли, наче у справжньому вулику,<br />
але ні, там тихо, тільки пташенятка-бджолоїдченятка<br />
голос подають, нарешті вилітати збираються.

Щуре, зелений щуре,<br />
ти, кажуть, маєш неприємний дух,<br />
ти, кажуть, неприємно тхнеш, як тхір, —<br />
і додумався ж хтось нюхати тебе,<br />
ніби ти квітка, а не пташка,<br />
хоч і обтулена з усіх боків<br />
квітковими пелюстками та зеленими листками,<br />
ніби ти іще й пахнути маєш, як кожна квітка,<br />
пелюстками з якої ти обтулена,<br />
листям з якої ти обтулена,<br />
ніби для тебе недостатньо бути пташкою<br />
яскравою, як барвиста квітка,<br />
яскравою, як зелений листок, —<br />
ти — не запашна квітка,<br />
яку хочеться довго нюхати,<br />
ти — гарна голосом пташка,<br />
яку хочеться довго слухати,<br />
так довго, аж поки не мине літо,<br />
ти — не запашна квітка,<br />
яку хочеться довго нюхати,<br />
ти — гарна пір'ям пташка,<br />
на яку хочеться довго дивитися,<br />
так довго, аж поки не мине літо!

Щуре, зелений щуре,<br />
ти і весь ваш цьоголітній виводок<br />
погожої днини високо в небі над степом ширяєте:<br />
творите своїм безнастанним ширянням височенне дерево,<br />
сидите на невидимих від височини гілках із зеленим листям,<br />
гойдаєтеся на невидимих від височини гілках туди-сюди,<br />
голос ваш розмірений, що ви його подаєте<br />
з небесних гілок височенного дерева,<br />
далеко лунає —<br />
затишно нам, хто чує ваш голос,<br />
під отаким липневим деревом<br />
із зеленим листям.

Щуре, зелений щуре,<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто голос подає — дзвінке "рюкання": кррю-кррю, —<br />
а ми за цей голос тебе називатимемо,<br />
а ми за цими назвами тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто має красиве зелене забарвлення<br />
а ми за цю красу тебе називатимемо,<br />
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто любить бджіл,<br />
а ми за цю твою прихильність тебе називатимемо,<br />
а ми за цими назвами тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто, кажуть, має неприємний дух,<br />
а ми за цю особливість тебе називатимемо,<br />
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо —<br />
будь зеленим щуром!

червень 2001

БІЛА ЛЕЛЕКА:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ МАЄ ЧОРНИЙ ЗНАК НА БІЛОМУ<br />
І<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто є білим птахом із чорним знаком на білому, —<br />
ти — білий птах,<br />
ти — увесь білий птах<br />
і лише кінці твоїх крил чорного кольору, але<br />
ми, називаючи тебе, не погоджуємося із тим,<br />
що кінці твоїх крил чорного кольору, тому<br />
ми, називаючи тебе, переносимо чорний колір<br />
подалі із твого тулуба, але неможливо<br />
чорний колір зовсім змити із тебе, як водою,<br />
словом, яким ми тебе називаємо, тому<br />
ми, називаючи тебе, переносимо чорний колір<br />
аж на твоє озаддя, ніби<br />
твоє озаддя — гуз — чорне не лише тоді, коли<br />
ти сидиш на гнізді, згорнувши крила, ніби<br />
твоє озаддя — гуз — чорне не лише тоді, коли<br />
ти ходиш у лузі, згорнувши крила,<br />
але й тоді, коли<br />
ти летиш над селом до гнізда, розпростерши крила,<br />
але й тоді, коли<br />
ти летиш над селом до річки, розпростерши крила,<br />
ти — чорногуїїз,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто їсть жаб,<br />
ти — жабоїїїд,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся;<br />
ти, біла лелеко, іще так багато маєш різних імен, щоб<br />
тебе називати, ніби в кожному селі в Україні, де<br />
ти живеш у парі зі своїм лелечичем<br />
та виводиш діток своїх, лелеченяток,<br />
люди хочуть називати вас окремим ім'ям,<br />
ніби в кожному селі в Україні, де<br />
ти живеш у парі зі своїм лелечичем<br />
та виводиш діток своїх, лелеченяток,<br />
люди хочуть окремим ім'ям виділити<br />
кожну із вас з-поміж інших лелек,<br />
які живуть в інших селах по всій Україні,<br />
як знайомих собі людей:<br />
подекуди тебе, біла птахо, називають німецьким ім'ям,<br />
ти — і оЇЇстер, і гастір, і гойрист, і гаМстер, і гаМстер,<br />
а можливо,<br />
ти — загадки про саму себе, в яких<br />
загадки відомі — це слова, якими ми тебе називаємо,<br />
відгадки відомі — це ти сама уся<br />
але невідома нам сьогодні ознака,<br />
на підставі якої створені ці загадки-слова,<br />
ці загадки — твої ніби німецькі імена;<br />
подекуди тебе, біла птахо, називають турецьким ім'ям,<br />
ти —лелеїїка,<br />
а можливо,<br />
ти — загадка самої себе за ознакою:<br />
та, хто має ім'я схоже до вигуку "еле-ле!".<br />
яким діти дражнять інших дітей,<br />
коли в них випадково стає помітним<br />
те, що звичайно приховується у штанцях, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
та, хто відлітає до далекого краю-вираю восени,<br />
і та, хто прилітає із далекого краю-вираю навесні,<br />
та, кого ми не бачимо взимку,<br />
і та, кого ми бачимо навесні,<br />
та, кого ми бачимо навесні вперше;<br />
подекуди тебе, біла птахо, називають угорським ім'ям:<br />
ти — і гагуОв, і гогіОв,<br />
а можливо,<br />
ти — загадки про саму себе, в яких<br />
загадки відомі — це слова, якими ми тебе називаємо,<br />
відгадки відомі — це ти сама уся,<br />
але невідома нам сьогодні ознака,<br />
на підставі якої створені ці загадки-слова,<br />
ці загадки — твої ніби угорські імена;<br />
подекуди тебе, біла птахо, називають ім'ям,<br />
що нагадує польське ім'я:<br />
ти — і бацаїїн, і боцоіїк, і боПцок, і боцаїїн, і бойцюн,<br />
і боцюїїн, і боїїцюра, і боцяОн, і боцьойк, і бочаїїн,<br />
ти — і буЇЇзок, і бузян, і буїїзько,<br />
і бузькоН, і б>т1?ьок, і бузьоЇЇк,<br />
ти — і буОсань, і буОсее, і бу^сел, і буНсель, і б>Ясень,<br />
і буЇЇсик, і буНсш, і будешь, і буНсіАь, І буСАЯ,<br />
і буїїсок, і буНсол, і буІкька, і бурсько,<br />
і буськоії, і буНсьок, і бусьоіїк, і бусьол,<br />
ти — і буОцел, і буНциль, і буііцоль, і бучаіїк,<br />
ти — і буіїшель. і буЪшла, і бу^шля,<br />
а можливо,<br />
ти — загадки про саму себе, в яких<br />
загадки відомі — це слова, якими ми тебе називаємо,<br />
відгадки відомі — це ти сама уся,<br />
але невідома нам сьогодні ознака,<br />
на підставі якої створені ці загадки-слова,<br />
ці загадки — твої ніби польські імена;<br />
подекуди тебе, біла птахо, називають<br />
невідомо чийого народу іменами:<br />
ти — і клііїконь, і некліШка,<br />
і клеїїкотень, і ТлеЫотень,<br />
а можливо,<br />
ти — загадка самої себе за ознакою:<br />
та, хто клекотить,<br />
та, хто своїм довгим дзьобом голосно стукотить;<br />
подекуди тебе, біла птахо, називають<br />
нашими прадавніми іменами,<br />
що є загадками про тебе саму за ознакою:<br />
та, хто має гострого і колючого дзьоба, яким<br />
ти ловиш на болоті жаб для своїх лелеченят,<br />
ти — і гоИеля, і гоОвня, і гойеря, і гоОво,<br />
ти — і ґоваОня, і ґоОв'я, і ґоОя,<br />
відгадкою цих загадок<br />
ти — сама уся;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто з далекого краю-вираю рано навесні вилітає,<br />
та. хто з далекого краю-вираю до нашого села летить,<br />
та, хто з далекого краю-вираю<br />
до нашого невеселого села летить,<br />
а наше село в кінці зими чому невесело? —<br />
нема кому вийти, село розвеселити:<br />
старі баби пощербатіли, молодиці погорбатіли,<br />
а дівоньки заміж пішли —<br />
нема кому вийти, село розвеселити, ось<br />
ти, білий лелече-пташе, розвесели село наше, і уже<br />
ти з далекого краю-вираю рано навесні вилітаєш,<br />
ти з далекого краю-вираю до нашого села летиш,<br />
у день святого Гарасима, 17 березня,<br />
до нашого невеселого села прилітаєш<br />
(Гарасим прийшов<br />
і тебе, біла птахо, з далекого краю-вираю привів),<br />
перелітаєш Десну і приносиш нам красну весну,<br />
ТИ — 6ЄСЄЇЇ/11ІК,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти з далекого краю-вираю до нашого села прилітаєш,<br />
діти бачать тебе, як ти над селом летиш,<br />
головою крутиш — шукаєш своє старе гніздо,<br />
головою крутиш — шукаєш, де б змостити нове гніздо,<br />
а діти усі хочуть, щоб<br />
ти селився саме у нашому селі, щоб<br />
ти мостив собі гніздо саме у них на подвір'ї<br />
(там батько уже й старе колесо поклав на клуню),<br />
діти махають тобі руками і кричать:<br />
"Лелеко, біла лелеко,<br />
до осені недалеко,<br />
а де твої яйця?" —<br />
хоч діти й знають, що до осені ще так далеко,<br />
хоч діти й знають, що<br />
ти з далекого краю-вираю до нашого села тільки прибула,<br />
але зустрічають тебе такими словами,<br />
мовляв, треба тобі, біла птахо,<br />
негайно розпочинати мостити гніздо,<br />
ось тут — у нашому селі,<br />
ось тут — у нас на подвір'ї,<br />
мовляв, не треба тобі, біла птахо,<br />
летіти до другого села,<br />
мовляв, треба тобі, біла птахо,<br />
негайно сідати на старе гніздо,<br />
де ти жила минулого літа та виводила лелеченят,<br />
а не летіти десь далі, що ти збираєшся робити,<br />
бо ти, біла птахо, ніби відповідаєш:<br />
"На бору, на бору!" —<br />
мовляв, таки летітимеш далі,<br />
туди, де твої яйця,<br />
діти ж так хочуть, щоб ти не летіла далі,<br />
що й не знають уже, як тебе умовляти,<br />
тому ніби залякують тебе:<br />
"Я яєчка заберу, заберу,<br />
а кубельце потовчу, потовчу!" —<br />
а ти ж знаєш, що діти цього не робитимуть,<br />
це їм дуже хочеться, щоб<br />
ти селилася у нашому селі, щоб<br />
ти мостила своє гніздо у нас на подвір'ї, тому<br />
ти, біла птахо, покружляєш, покружляєш і сідаєш<br />
на своє старе гніздо та починаєш його лагодити.<br />
а як у тебе не було старого,<br />
то розшукуєш колесо на клуні<br />
та й розпочинаєш мостити нове гніздо<br />
на радість усім дітям:<br />
діти ж знають —<br />
у сусідньому селі по тій дорозі, де ти летиш,<br />
тебе, біла птахо, теж зупиняли діти,<br />
махали тобі руками Й кричали:<br />
"Лелеко, біла лелеко,<br />
до осені недалеко,<br />
а де твої діти?" —<br />
хоч діти і в сусідньому селі знають,<br />
що до осені ще дуже далеко,<br />
хоч діти і в сусідньому селі знають, що<br />
ти з далекого краю-вираю<br />
до їхнього села тільки прибула,<br />
але зустрічають тебе такими словами,<br />
мовляв, треба тобі, біла птахо,<br />
негайно розпочинати мостити гніздо,<br />
там — у їхньому селі,<br />
там — у них на подвір'ї,<br />
мовляв, не треба тобі, біла птахо,<br />
летіти десь далі,<br />
мовляв, треба тобі, біла птахо,<br />
негайно сідати на старе гніздо, де<br />
ти жила у них минулого літа та виводила лелеченят,<br />
а не летіти десь далі, що<br />
ти й збираєшся робити, бо<br />
ти, біла птахо, ніби відповідаєш їм:<br />
"До осені далеко —<br />
я хатку зроблю і діток виведу,<br />
а восени у вирій полечу й діток заберу', —<br />
ніби сказала імтак<br />
та й до нашого села долетіла,<br />
а деякі з вас, біла птахо, ні в сусідньому селі<br />
по тій дорозі, де ти летиш, не сідаєш,<br />
ні в нашому селі,<br />
куди ми тебе так запрошували, не сідаєш,<br />
а летиш далі, на третє село,<br />
де тебе теж приманюють діти,<br />
махають тобі руками й кричать:<br />
"Лелеко, лелеко-татку<br />
збудуй у нас добру хатку,<br />
та виведи діток!" — а<br />
ти чи сідаєш там, чи летиш іще далі,<br />
де тебе теж приманюють діти,<br />
махають руками й кричать:<br />
"Лелеко, лелеко-татку,<br />
зроби у нас добру хатку!" — а<br />
ти чи сідаєш там, чи летиш іще, іще далі,<br />
де тебе теж приманюють діти,<br />
махають руками й кричать:<br />
"Лелеко, лелеко-дядьку,<br />
зроби мені хатку<br />
і ставок, і млинок,<br />
і цибулі грядку!" — а<br />
ти чи сідаєш там, чи летиш іще, іще, іще далі,<br />
де тебе теж приманюють діти,<br />
махають руками й кричать:<br />
"Лелеко, лелеко-дядьку,<br />
зроби мені хатку<br />
і ставок, і млинок,<br />
ще й вишневенький садок!" — а<br />
ти чи сідаєш там, чи летиш іще, іще, іще, іще далі,<br />
бо ж по всій Україні тебе чекають діти,<br />
бо ж по всій Україні тебе хочуть приманити діти,<br />
бо ж по всій Україні тобі хочуть діти махати руками<br />
й запрошувати селитися у їхньому селі,<br />
тільки у них на подвір'ї,<br />
бо ж по всій Україні тебе чекають діти,<br />
бо ж по всій Україні тебе приманюють діти,<br />
бо ж по всій Україні тобі діти махають руками<br />
й запрошують селитися тільки у їхньому селі,<br />
тільки у них на подвір'ї,<br />
діти, які творять загадку початку за ознакою:<br />
ті, хто тільки розпочинає жити, —<br />
як діти тільки розпочинають жити,<br />
щоб так і ти, біла птахо, розпочинала жити<br />
тільки у їхньому селі,<br />
тільки на їхньому подвір'ї.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадки про саму себе за ознаками:<br />
та, хто має довгі ноги,<br />
та, хто має довгого дзьоба,<br />
та, хто буває на болоті,<br />
та, хто ловить жаб,<br />
та, хто мостить своє гніздо на хаті, —<br />
про тебе, біла птахо, на вечорницях<br />
парубки загадують загадки дівчатам,<br />
а дівчата загадують загадки парубкам:<br />
"Довгі ноги і довгий ніс,<br />
по болоті ходить скрізь",<br />
"На вершку палати хатчина,<br />
а там пан високий",<br />
"Які ноги заввишки,<br />
такий ніс завдовжки,<br />
хату на хаті має,<br />
жабам рахунок знає",<br />
"Які ноги, такий ніс,<br />
по болоту ходить скрізь,<br />
хату на хаті має,<br />
жабам рахунок знає', —<br />
а відгадкою таких загадок<br />
ти — сама уся.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто відлітає у далекий край-вирай восени,<br />
та, хто прилітає з далекого краю-вираю навесні,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у порівнянні:<br />
"Облітав, мов лелека, усі моря і землі",<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто має довгого дзьоба,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у порівнянні:<br />
"Сміється, наче б Його бузько носом лоскотав",<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, у кого гніздо на хаті,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у прислів'ї:<br />
"Бузьок на хаті,<br />
а журба в кімнаті";<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто стоїть на гнізді, опустивши крила.<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у порівнянні<br />
"Стоїть, мов лелека, й крила опустив";<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою<br />
та, хто ловить жаб,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у прислів'ї:<br />
"На одній сіножаті<br />
і віл пасеться<br />
і бузько жаби ловить*;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто ковтає жаб,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у порівнянні:<br />
"Ковтнув, як лелека жабу";<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, кому Бог дав<br />
ловити гадів і всяку іншу нечисть,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у приказці:<br />
"Така правда, як Бог казав буселю";<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає далеко,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у приказці:<br />
"Лелека, що літає далеко";<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає, де хоче,<br />
та, хто сідає, де хоче, хоч би й на костелі,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у приказці:<br />
"Виграв бузька на костелі";<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто відлітає у далекий край-вирай,<br />
та, хто відлітає після Спаса, 19 серпня,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
а ця ознака міститься у порівнянні:<br />
"Світ так змінився, що ми, старі,<br />
як ті бузьки по Спасі, ходимо по ньому —<br />
ніби він не наш, а ми не його".

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадки про саму себе за ознаками:<br />
та, хто стоїть на одній нозі,<br />
та, хто ловить жаб,<br />
та, хто їсть жаб, —<br />
діти граються, наслідуючи тебе, біла птахо,<br />
діти граються<br />
і творять загадку про тебе за цими ознаками,<br />
розпочинається їхня гра словами:<br />
"Летіла біла лелека,<br />
стала на одну ногу<br />
та й зловила жабу —<br />
жаба заквакала,<br />
а лелека втекла", —<br />
після цих слів діти стрибають на одній нозі —<br />
той, хто стрибає найдовше на одній нозі,<br />
той найбільше подібний до тебе за ознакою:<br />
та, хто стоїть на одній нозі,<br />
той, хто стрибає найменше на одній нозі,<br />
той найменше подібний до тебе за ознакою:<br />
та, хто не стоїть на одній нозі, —<br />
той найбільше подібний до жаби,<br />
той, хто стрибає найдовше на одній нозі,<br />
той найбільше подібний до тебе, біла птахо, а тому<br />
він починає щипати<br />
того, хто стрибає найменше на одній нозі,<br />
того, хто найменше подібний до тебе,<br />
того, хто найбільше подібний до жаби, —<br />
"щипати" —загадка "їсти" за твоєю ознакою:<br />
та, хто їсть жаб, —<br />
а відгадка такої загадки-гри<br />
ти — сама уся і твої ознаки:<br />
та, хто стоїть на одній нозі,<br />
та, хто ловить жаб,<br />
та, хто їсть жаб.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти так близенько біля нас, людей, мостиш своє гніздо:<br />
на хаті, на клуні, на дереві, що росте на подвір'ї,<br />
ти не ховаєш від нас, людей, свого гнізда у лісі,<br />
ти довіряєш нам, людям, як більше ніхто із птахів,<br />
ти довіряєш нам, людям, та іще ластівка,<br />
ти так близенько від нас, людей, літаєш над хатами,<br />
ти так близенько від нас, людей, ходиш на сіножаті,<br />
що нам хочеться порозмовляти з тобою, як із людиною,<br />
тому ми, побачивши тебе,<br />
як ти літаєш, сидиш чи ходиш поблизу,<br />
звертаємося до тебе, називаючи тебе людським ім'ям,<br />
наче до сільського дядька, доброго сусіда:<br />
"Антоне, Антоне, коли тепло встановиться?" —<br />
питають тебе жінки, які збираються городину садити,<br />
"Грицьку, Грицьку, принеси води!" —<br />
благають тебе спраглі косарі на сіножаті у лузі,<br />
"Іване, Іване, скажи, чи ще довго пасти череду?" —<br />
допитуються у тебе пастушки,<br />
знудьговані довгим літнім днем, —<br />
так тебе, біла птахо, називають,<br />
ніби мало у тебе своїх, лелечачих, імен,<br />
іще й людськими іменами.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто в кінці літа відлітає у вирій,<br />
та, хто до Першої Пречистої, 28 серпня, відлітає у вирій,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся;<br />
ти, і разом з тобою інші лелеки,<br />
творите загадку про самих себе за ознакою:<br />
ті, хто в кінці літа, перед відльотом у вирій,<br />
десь поза селом, на уже зжатому полі,<br />
збираєтеся у табун,<br />
ті, з-поміж кого виокремлюється ватажок,<br />
який поведе увесь лелечий табун у вирій,<br />
ті, хто закльовує своїми довгими дзьобами<br />
хворих і поранених птахів,<br />
бо вони все одно не долетіли б до вирію.<br />
бо вони увесь табун збивали б з дороги у вирій;<br />
ти, і разом з тобою інші лелеки,<br />
творите загадку суду за ознакою:<br />
ті, хто в одному місці збирається великим гуртом,<br />
ті, з-поміж кого виокремлюється хтось один,<br />
ті, хто засуджує когось за віщось до страти,<br />
ви — лелечий суд<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся, і разом з тобою інші лелеки,<br />
та ваша поведінка перед відльотом у вирій;<br />
ти, і разом з тобою інші лелеки,<br />
творите загадку-прикмету наступної зими за ознакою:<br />
ті, хто відлітає рано у вирій, або<br />
ті, хто відлітає пізно у вирій,<br />
а відгадкою такої загадки є<br />
зима, яка буде або ранньою, коли<br />
ви відлітаєте рано у вирій,<br />
або пізньою, коли<br />
ви відлітаєте пізно у вирій;<br />
ти, і разом з тобою інші лелеки,<br />
творите загадку про самих себе за ознакою:<br />
ті, хто в кінці літа, перед відльотом у вирій,<br />
десь поза селом, на уже зжатому полі,<br />
збираєтеся у табун,<br />
ті, до чийого табуна прибиваються солов'ї,<br />
щоб відлітати разом із вами у вирій,<br />
повсідавшись па ваших просторих спинах,<br />
ті, хто відлітає у вирій тільки вночі,<br />
щоб солов'ї не бачили, коли ви відлітаєте,<br />
та не повсідалися на ваших просторих спинах,<br />
ті, кому не вдається уникнути солов'їв,<br />
бо вони все одно відлітають разом із вами у вирій,<br />
повсідавшись на ваших просторих спинах,<br />
відгадкою такої загадки-небилиці<br />
ти — сама уся, і разом з тобою інші лелеки,<br />
які перед відльотом у вирій збираються у табун,<br />
а біля вашого табуна завжди можна побачити<br />
і табунець малих солов'їв,<br />
які теж восени відлітають у вирій.

II

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто буває у пошуках поживи у лузі,<br />
та, хто буває у пошуках поживи на болоті,<br />
ти твориш загадку про рослину за ознакою:<br />
та, що росте у лузі, де ти буваєш,<br />
та, що росте на болоті, де ти буваєш,<br />
та, що цвіте цвітом із червоними пелюстками —<br />
вогник, бузьків огонь:<br />
як у людей є свій вогонь,<br />
так і у тебе, біла лелеко, є свій вогонь,<br />
як у людей є піч,<br />
так і у тебе є лука,<br />
так і у тебе є болото,<br />
як у людей вогонь знаходиться у печі,<br />
а на тому вогні люди готують собі страву:<br />
печуть хліб, варять борщ, парять кашу —<br />
так і в тебе, біла лелеко, вогонь знаходиться у лузі,<br />
так і в тебе, біла лелеко, вогонь знаходиться на болоті,<br />
де ти розшукуєш собі і своїм лелеченятам поживу:<br />
жаб і жабенят, гадюк і гадюченят, вужів і вуженят, —<br />
а відгадкою такої загадки<br />
є рослина, що росте у лузі,<br />
є рослина, що росте на болоті,<br />
є рослина, яка цвіте цвітом із червоними пелюстками;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто буває у пошуках поживи у лузі,<br />
та, хто мас довгого дзьоба,<br />
та, хто має довгого червоного дзьоба,<br />
ти твориш загадку про рослину за ознакою:<br />
та, що росте у лузі, де ти буваєш,<br />
та, що цвіте цвітом із рожевими пелюстками,<br />
та, що має видовжену коробочку із насінням —<br />
бузьки, бузьочки:<br />
як у тебе, біла лелеко, червоний дзьоб,<br />
так і в рослини цвіт із рожевими пелюстками,<br />
як ти, біла лелеко, буваєш у пошуках поживи у лузі,<br />
так і рослина росте у лузі,<br />
як у тебе довгий червоний дзьоб,<br />
так і в рослини видовжена коробочка із насінням,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
є рослина, що росте у лузі,<br />
є рослина, що цвіте цвітом із рожевими пелюстками,<br />
є рослина, що має видовжену коробочку із насінням.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто є білим птахом із чорним знаком на білому,<br />
та, хто є білим птахом,<br />
та, хто є уся білим птахом<br />
і лише кінці крил чорного кольору,<br />
та, хто буває у пошуках поживи у лузі,<br />
ти твориш загадку про молоко за ознакою:<br />
те, що є білим, —<br />
пастушки, які пасуть череду в лузі, бачать тебе, як<br />
ти ходиш у лузі,<br />
вони звертаються до тебе, біла лелеко,<br />
голосно вигукуючи замовляння, щоб<br />
ти здаля почула:<br />
и Бузьок-чапля — молока кр апля,<br />
і в горнець, і в скопець,<br />
а сам бузьок молодець";<br />
як ти, біла лелеко, є білим птахом,<br />
щоб так і в наших корів прибувало<br />
біле молоко по краплі,<br />
а відгадкою такої загадки-замовляння є<br />
те, що у лузі пастушки пасуть корів,<br />
у яких від соковитої трави прибуває молоко.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою<br />
та, хто відлітає у далекий край-вирай восени,<br />
та, хто прилітає з далекого краю-вираю навесні,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Облітав, мов лелека, усі моря і землі", —<br />
відгадкою такоі загадки-порівняння є не ти сама уся,<br />
а людина, що виїжджала у пошуках щастя у далекий край,<br />
людина, що повернулася,<br />
не знайшовши щастя в далекому краю,

людина, яка через цю ознаку уподібнюється тобі,<br />
поводить себе не як людина, а як ти, біла лелеко,<br />
але ж людина не може бути тобою, тому<br />
утих, хто чує таке порівняння,<br />
воно викликає співчуття до тієї людини;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто має довгого дзьоба, і тому,<br />
якби така нагода трапилася, могла б когось дуже<br />
полоскотати, від чого б той голосно сміявся,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Сміється, наче б його бузько носом лоскотав", —<br />
відгадкою такої загадки-порівняння є не ти сама уся,<br />
а хтось із людей, хто даремно сміється,<br />
ніби така нагода трапилася і ти, біла лелеко,<br />
своїм довгим дзьобом його дуже полоскотала,<br />
від чого той голосно сміється<br />
хтось із людей, хто через цю ознаку уподібнюється<br />
тій людині, кого ти, біла лелеко, ніби така нагода<br />
трапилася, своїм довгим дзьобом дуже полоскотала,<br />
від чого вона голосно сміється,<br />
хто поводить себе не як людина, кому<br />
ти, біла лелеко, не могла, хоч і маєш довгого дзьоба,<br />
але такої нагоди не трапилося —<br />
та й не трапиться ніколи! —<br />
щоб ти могла когось сильно полоскотати,<br />
від чого б той дуже сміявся,<br />
а як та, кому ти, біла лелеко, ніби трапилася<br />
така нагода, своїм довгим дзьобом полоскотала,<br />
від чого вона дуже сміється<br />
тому у тих, хто чує таке порівняння<br />
воно викликає усмішку;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою<br />
та, у кого гніздо на хаті,<br />
та, хто може сидіти у гнізді на хаті,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся<br />
прикладаючи цю ознаку до котроїсь людини,<br />
яка перебуває в особливій ситуації,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Бузьок на хаті,<br />
а журба в кімнаті", —<br />
відгадкою такої загадки-при слів'я є не ти сама уся<br />
а котрась людина, яка з якогось приводу журиться,<br />
на що немає ніякої розради, про що й каже той,<br />
хто виголошує цю загадку-прислів'я;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто стоїть на гнізді, опустивши крила,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Стоїть, мов лелека, й крила опустив", —<br />
відгадкою такої загадки-порівняння є не ти сама уся,<br />
а парубок, який ніяк не знайде собі пари,<br />
щоб одружитися<br />
у кого одруження стоїть на одному місці, як<br />
ти, біла лелеко, стоїш на своєму гнізді,<br />
парубок, який через цю ознаку уподібнюється тобі,<br />
поводить себе не як людина, а як ти, біла лелеко.<br />
але ж людина не може бути тобою, тому<br />
у тих, хто чує таке порівняння,<br />
воно викликає співчуття до тієї людини;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою<br />
та, хто на сіножаті, там, де і віл пасеться,<br />
ловить жаб,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"На одній сіножаті<br />
і віл пасеться,<br />
і бузько жаби ловить", —<br />
відгадкою такої загадки-прислів'я є не ти сама уся<br />
а котрась людина поряд з іншою людиною,<br />
які на перший погляд ніби й відрізняються<br />
одне від одного,<br />
а насправді є однаковими,<br />
про кого іще інакше кажуть: "Обоє рябоє", —<br />
людина через цю ознаку, яку прикладено до неї,<br />
уподібнюється тобі, біла лелеко,<br />
поводить себе не як людина, а як ти, біла лелеко,<br />
але ж людина не може бути тобою, тому<br />
у тих, хто чує цю загадку-при слів я<br />
і здогадується про відгадку, тобто про ту людину,<br />
яка малася на увазі тим, ким ця загадка-прислів'я<br />
виголошувалася, вона викликає усмішку;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто ковтає жаб,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Ковтнув, як лелека жабу*, —<br />
відгадкою такої загадки-порівняння є не ти сама уся,<br />
а людина, яка ковтає щось жадібно цілком,<br />
людина, яка через цю ознаку уподібнюється тобі,<br />
поводить себе не як людина, а як ти, біла лелеко,<br />
але ж людина не може бути тобою, тому<br />
у тих, хто чує таке порівняння воно викликає усмішку,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, кому Бог дав ловити гадів і всяку іншу нечисть,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,<br />
яка перебуває в особливій ситуації,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Така правда, як Бог казав буселю", —<br />
відгадкою такої загадки-приказки є не ти сама уся,<br />
а людина, яка нарікає на свою долю,<br />
хоча кожній людині її долю Бог дає,<br />
так само, як тобі, біла лелеко. Бог дав<br />
ловити гадів і всяку іншу нечисть;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає далеко,<br />
та, хто літає далеко у пошуках поживи,<br />
та, хто літає далеко у край-вирай восени,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю ознаку до котроїсь людини,<br />
яка виділяється з-поміж інших особливою поведінкою,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Лелека, що літає далеко", —<br />
відгадкою такої загадки-приказки є не ти сама уся,<br />
а котрась людина, яка поводить себе, як гульвіса,<br />
тобто, як той, хто буває десь поза домом,<br />
чого не дозволяє собі звичайна людина,<br />
яка тримається свого дому, своєї сім'ї,<br />
людина через цю ознаку уподібнюється тобі,<br />
поводить себе не як людина, а як ти. біла лелеко,<br />
але ж людина не може бути тобою, тому<br />
у тих, хто чує таку загадку-приказку<br />
і здогадується про відгадку, тобто про ту людину,<br />
яка малася на увазі тим, ким ця загадка-прислів'я<br />
виголошувалася, вона викликає усмішку;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає, де хоче,<br />
та, хто сідає, де хоче, хоч би й на костелі,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю ознаку до котроїсь людини,<br />
яка перебуває в особливій ситуації,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Виграв бузька на костелі", —<br />
відгадкою такої загадки-приказки є не ти сама уся,<br />
а котрась людина, яка, граючи в якусь азартну гру,<br />
нічого не виграла, а до того ще й програлася,<br />
виграш тієї людини, яка програлася, за цією ознакою<br />
уподібнюється тобі, біла лелеко,<br />
виграш поводить себе не як річ, а як ти, біла лелеко,<br />
але ж річ не може бути тобою, тому<br />
той, хто чує таку приказку, усміхається;<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою<br />
та, хто відлітає у далекий край-вирай восени,<br />
та, хто відлітає після Спаса, 19 серпня,<br />
а відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся,<br />
прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,<br />
ми творимо загадку про людину і кажемо:<br />
"Світ так тепер змінився, що ми, старі,<br />
як тії бузьки по Спасі, ходимо по ньому, —<br />
ніби він не наш, а ми не його", —<br />
відгадкою такої загадки-порівняння є не ти сама уся,<br />
а людина, що почуває себе старою,<br />
а через те чужою у цьому світі,<br />
подібно до тебе, біла лелеко,<br />
що ходиш у полі після Спаса,<br />
на днях збираючись відлітати<br />
у далекий край-вирай.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто є білим птахом із чорним знаком на білому, —<br />
ти твориш загадку про дорослу дівчину, дівку,<br />
за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому, —<br />
дівчинка-підліток, пшдівки,<br />
творить загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто не має чорного знаку на білому,<br />
та. хто уся біла. —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є дівчинка-підліток, пшдівки, яка не має місячки,<br />
а тому і не має знаків місячки<br />
на своїй білій сорочці.<br />
доросла ж дівчина, дівка, творить загадку<br />
про саму себе за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
та, хто мас чорний — як дьоготь —<br />
знак на білій сорочці,<br />
та, хто має чорний — нечистий —<br />
знак на білій сорочці, —<br />
відгадкою такоі загадки є доросла дівчина, дівка,<br />
яка на відміну від дівчинки-підлітка, півдівки,<br />
уже має місячку;<br />
місячна дорослої дівчини, дівки.<br />
творить загадку про саму себе за ознакою:<br />
те, що є чорним,<br />
те, що є нечистим, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є чорний знак на білому,<br />
чорний — як дьоготь — знак на білій дівочій сорочці,<br />
чорний — нечистий — знак на білій дівочій сорочці;<br />
гадюки, жаби, вужі творять загадку<br />
про самих себе за ознакою:<br />
те, що є нечистим, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є огида, неприємні почуття, що їх викликають<br />
ці тварини у людини;<br />
гадюки, жаби, вужі творять загадку<br />
про місячку дорослої дівчини, дівки, за ознакою:<br />
те, що є нечистим, —<br />
відгадкою такоі загадки<br />
є чорний знак на білому,<br />
чорний — як дьоготь —<br />
знак на білій дівочій сорочці,<br />
чорний — нечистий —<br />
знак на білій дівочій сорочці,<br />
ти твориш, біла лелеко, загадку<br />
про дорослу дівчину, дівку,<br />
ти твориш, біла лелеко, загадку<br />
про дорослу дівчину, дівку,<br />
яка уже має місячку, за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак — чорний гуз — на білому, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є доросла дівчина, дівка,<br />
та, хто уже має місячку,<br />
та, хто має чорний — як дьоготь —<br />
знак на білій дівочій сорочці;<br />
ти твориш, біла лелеко, загадку<br />
про дорослу дівчину, дівку,<br />
яка уже має місячку, іще й за ознакою:<br />
та, хто ловить усяку нечисть, нечистих тварин —<br />
гадюк, жаб, вужів, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є доросла дівчина, дівка,<br />
та, хто уже має місячку,<br />
та, хто має чорний — як дьоготь — знак<br />
на білій дівочій сорочці,<br />
та, хто має чорний — нечистий — знак<br />
на білій дівочій сорочці.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою,<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
та, хто ловить гадів і всяку іншу нечисть,<br />
та, хто їсть гадів і всяку іншу нечисть,

ти твориш загадку про дорослу дівчину, дівку,<br />
за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
та, хто ловить гадів і всяку іншу нечисть, —<br />
існує серед українців загадка-легенда про<br />
твоє походження біла лелеко:<br />
ніби — Пресвята — Богородиця — дала — одного — разу — свою — сорочку — служниці — щоб — та<br />
— пішла — на — море — й — випрала — її — а — до — того — суворо — заборонила — дивитися — на —<br />
сорочку — служниця — не — послухалася — а — коли — подивилася — то — побачила — безліч —<br />
різних — гадів — тоді — Пресвята — Богородиця — мовила — якщо — ти — така — то — будь —<br />
лелекою —і— їж — цих — гадів — звідтоді — й — досі — лелеки — ходять — і — збирають — всіляких<br />
— гадів, —<br />
відгадкою такоі загадки-небилиці є<br />
те, як дівчина із дівчинки-підлітка, пів дівки,<br />
стає дорослою дівчиною, дівкою,<br />
тим, хто уже має місячку,<br />
тим, хто має чорний — нечистий —<br />
знак на білій дівочій сорочці;<br />
існує серед українців іще одна загадка-легенда про<br />
твоє походження біла лелеко:<br />
ніби — коли — Бог — пересвідчився — що — гадюки — вужі — й — усі — отруйні — комахи —<br />
завдають — надто — багато — шкоди — людям — то — зібрав — їх — усіх — в — один — лантух — і —<br />
доручив — якомусь — чоловікові — кинути — в — море — візьми — ось — цей — мішок — каже — Бог<br />
— чоловікові — віднеси — Його — на — море — Й — кинь — у — воду — але — коли — нестимеш — не<br />
розв'язуй — і — не — заглядай — у — мішок — неси — собі — так — щоб — і — не — знав — зовсім — що —<br />
там — є — йде — собі — той — чоловік — з — мішком — до — моря — і — так — йому — кортить — його —<br />
розв'язати — як — же — це — отак — несу — на — собі — та — щоб — я — й — не — знав — навіть — що —<br />
несу — чого • справді — боятися — загляну — розв'язав — мішок — а — гади — так — і — поповзли —<br />
так — і — поповзли — з — нього — Бог — і — каже — тому — чоловікові — не — схотів — мене —<br />
послухатися — випустив — гадів — по — всіх — усюдах — іди — тепер — сам — їх — збирай — і — став<br />
— той — чоловік — з — того — часу — лелекою, —<br />
відгадкою і такої загадки-небилиці є<br />
те, як дівчина із дівчинки-підлітка, півдівки,<br />
стає дорослою дівчиною, дівкою,<br />
тим, хто уже має місячку,<br />
тим, хто має чорний — нечистий —<br />
знак на білій дівочій сорочці:<br />
як ти, біла лелеко, починаєш загадувати<br />
дівчину, яка із дівчинки-підлітка, півдівки,<br />
стає дорослою дівчиною, дівкою,<br />
так і доросла дівчина, дівка, може в цей час<br />
загадувати тебе, біла лелеко.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про початок дорослості дівчини,<br />
про початок, коли дівчинка-підліток, півдівка,<br />
стає дорослою дівчиною, дівкою,<br />
починає мати місячку:<br />
загадки із легенд про твоє, біла лелеко, походження,<br />
це загадки і про тебе, біла лелеко,<br />
це загадки і про дорослу дівчину, дівку,<br />
у якої почалася місячка, тому<br />
ці легенди про початок<br />
дорослості дівчини, дівки, тому<br />
ці легенди про початок загадування тобою, біла лелеко,<br />
дорослої дівчини, дівки, у якої почалася місячка, —<br />
"Пресвята Богородиця" — загадка про Бога за ознакою:<br />
та. хто має ім'я схоже до слова Бог,<br />
"Пресвята Богородиця дає служниці свою сорочку* —<br />
загадка-небилиця, складена зі стійкого звороту<br />
"так Бог дав", що є загадкою того у житті людини,<br />
що стається ніби само собою, без участі в тому людини,

1 служниця" — загадка дівчини за ознакою:<br />
та, у кого є сорочка,<br />
"якийсь чоловік" — загадка дівчини за ознакою:<br />
той, у кого є мішок<br />
("чоловік" — те саме, шо й людина),<br />
" сорочка" — сорочка дорослої дівчини, дівки,<br />
"мішок" — загадка сорочки дорослої<br />
дівчини, дівки, за ознакою:<br />
те, шо виготовлене з білого полотна,<br />
"прати сорочку" — загадка дії, яку застосовують до сорочки,<br />
щоб звільнити її від нечистоти,<br />
"кидати у воду мішок" — загадка "прати сорочку"<br />
за ознакою:<br />
вчиняти дію, пов'язану з водою,<br />
щодо речей, виготовлених із полотна:<br />
як сорочка переться у воді на морі,<br />
так і мішок укидається у море, у воду,<br />
"гади" — загадка того, що є нечистим за ознакою:<br />
те, що викликає огиду, неприємні почуття у людини,<br />
"гади" —загадка місячки дорослої дівчини, дівки,<br />
за ознакою:<br />
те, що є нечистим,<br />
"гади на сорочці" —загадка знаку дорослості<br />
дівчини, дівки — місячки —<br />
на білій дівочій сорочці за ознакою:<br />
те, що є нечистим і знаходиться на білій сорочці,<br />
"гади в мішку" —загадка "гадів на сорочці" за ознакою<br />
те, що виготовлене з полотна і містить у собі<br />
те, що є нечистим,<br />
те, що виготовлене з полотна і містить на собі<br />
те, що є нечистим,<br />
"служниця бачить гадів" — загадка початку місячок<br />
у дорослої дівчини, дівки<br />
('побачити" — глянувши нашо-небудь,<br />
відкрити для себе щось),<br />
"чоловік випускає гадів із мішка*, тобто<br />
"чоловік робить явним те, шо було прихованим", —<br />
загадка початку місячок у дорослої дівчини, дівки<br />
("чоловік" —те саме, що й людина, а "людина"<br />
стосується як чоловіка, так і жінки, —<br />
загадка лелеки за ознакою:<br />
те, що може бути лелекою і<br />
те, що може бути лелечичем),<br />
ти, біла лелеко, звідтоді збираєш гадів —<br />
загадка початку твого загадування<br />
дорослої дівчини, дівки, за цією ознакою:<br />
як ти, біла лелеко, стала збирати гадів з якогось часу,<br />
так і доросла дівчина, дівка, з якогось часу<br />
стає із дівчинки-підлітка, півдівки, дорослою —<br />
починає мати місячку, яка загадується гадами.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою<br />
та, хто є білим птахом із чорним знаком на білому,<br />
та, кого отакою бачить доросла дівчина, дівка, коли<br />
ти повертаєшся з далекого краю-вираю, вперше,<br />
ти твориш загадку дорослої дівчини, дівки,<br />
за цією ознакою —<br />
відгадкою такої загадки є<br />
доросла уже дівчина, дівка,<br />
із знаком її дорослості — місячки —<br />
на білій дівочій сорочці.<br />
доросла уже дівчина, дівка,<br />
яка бачить знак своєї дорослості — місячки —<br />
на білій дівочій сорочці, вперше;<br />
тебе, біла лелеко, з нетерпінням виглядає<br />
з далекого краю-вираю<br />
дівчина, яка збирається цього року заміж, —<br />
уже напряла на рушники,<br />
уже напряла на хусточку,<br />
щоб угадати за твоєю, біла лелеко, поведінкою,<br />
чи вийде вона цього року заміж, чи ні:<br />
тебе, біла лелеко, бачить дівчина вперше, як<br />
ти сидиш у своєму гнізді на стрісі хати, —<br />
як ти, біла лелеко, сидиш у своєму гнізді,<br />
так і дівчина іше сидітиме в дівках цього року;<br />
тебе, біла лелеко, бачить дівчина вперше, як<br />
ти стоїш у своєму гнізді на стрісі хати, —<br />
як ти, біла лелеко, стоїш у своєму гнізді,<br />
так і в дівчини справа її заміжжя<br />
стоятиме на місці цього року,<br />
не просуватиметься до весілля;<br />
тебе, біла лелеко, бачить дівчина вперше, як<br />
ти ходиш по подвір'ю,<br />
злетівши з гнізда на стрісі хати, —<br />
як ти, біла лелеко, ходиш по подвір'ю,<br />
так і парубок тільки ходитиме до дівчини,<br />
нічого їй не казатиме про сватання цього року,<br />
правди їй не казатиме;<br />
тебе, біла лелеко, бачить дівчина вперше, як<br />
ти летиш із далекого краю-вираю до свого гнізда, —<br />
як ти, біла лелеко, летиш<br />
із далекого краю-вираю до свого гнізда,<br />
так і дівчина скоро вийде заміж — полетить! —<br />
іще цього року восени у неі буде весілля —<br />
так примічаючи, як вона бачить тебе,<br />
біла лелеко, вперше,<br />
чи ти сидиш, чи ти стоїш, чи ти ходиш, чи ти летиш,<br />
дівчина угадує за твоєю, біла лелеко, поведінкою,<br />
чи вийде вона цього року заміж, чи ні, —<br />
ти, біла лелеко, — дівчачий Бог;<br />
ти, біла лелеко, загадка Бога за ознакою:<br />
той, хто щось змінює у житті людини,<br />
той, хто щось змінює у самій людині,<br />
і що стається поза волею людини,<br />
що стається ніби само собою, без участі в тому людини, —<br />
"так Бог дав" —<br />
ти, біла лелеко, загадка дівчачого Бога за ознакою:<br />
той, хто щось змінює в житті дівчини,<br />
той, хто щось змінює у самій дівчині,<br />
і що стається поза волею дівчини,<br />
що стається ніби само собою, без участі в тому дівчини, —<br />
"так Бог дав" —<br />
як Бог дав дівчині<br />
із дівчинки-підлітка стати дорослою, дівкою,<br />
як Бог дав, щоб дівчина стала мати<br />
знак своєї дорослості — місячку,<br />
як Бог дав, щоб ти, біла лелеко, загадувала —<br />
за ознакою:<br />
той, хто має чорний знак на білому, —<br />
дорослу дівчину, дівку,<br />
яка має знак своєї дорослості — місячку,<br />
щоб так тобі, біла лелеко. Бог дав,<br />
щоб ти своєю поведінкою розказала дівчині.

яка бачить тебе цієї весни вперше,<br />
чи вийде вона цього року заміж, чи ні, —<br />
ти, біла лелеко, — дівчачий Бог;<br />
тебе, біла лелеко, малюють на великодній писанці,<br />
яку парубок дарує дівчині з побажанням,<br />
щоб вона вийшла цього року заміж,<br />
ти, біла лелеко, — дівчачий Бог;<br />
ти, біла лелеко, — "так тобі Бог дав' —<br />
своєю поведінкою розказуєш дівчині,<br />
яка бачить тебе цієі весни вперше,<br />
чи вийде вона цього року заміж, чи ні,<br />
ти, біла лелеко, або веселиш її,<br />
коли вона бачить тебе, як ти летиш,<br />
або засмучуєш, коли вона бачить тебе,<br />
як ти або стоїш, або ходиш,<br />
або, не дай Бог, сидиш:<br />
як дівчина веселиться,<br />
коли бачить, як ти, біла лелеко, летиш,<br />
так дівчина хоче веселитися —<br />
бачити, як ти, біла лелеко, летиш,<br />
тому називає тебе, біла лелеко, веселиком,<br />
тебе, біла лелеко, дівчина, яка хоче бачити,<br />
як ти летиш, називає веселиком,<br />
тебе, біла лелеко, дівчина, яка бачить,<br />
як ти летиш, веселиться;<br />
веселик — загадка весілля за ознакою:<br />
те, що має схоже ім'я, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є майбутнє — вже восени цього року — весілля<br />
дорослої дівчини, дівки.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ми для тебе на Благовіщення 7 квітня,<br />
випікаємо тістечка:<br />
голвоту — тістечко із зображенням тебе,<br />
тістечко із зображенням твоєї ноги,<br />
борону — тістечко у вигляді борони,<br />
серп — тістечко у вигляді серпа —<br />
діти показують ці свячені хлібці і примовляють:<br />
"Лелеко, біла лелеко,<br />
на тобі голвоту — дай мені жита копу,<br />
на тобі борону — дай мені жита сторону,<br />
на тобі серпа — дай мені жита снопа!' —<br />
діти є загадкою початку за ознакою:<br />
ті, хто тільки починає жити,<br />
день Благовіщення є загадкою початку за ознакою:<br />
день, коли було оповіщено про непорочне зачаття,<br />
ти, біла лелеко, є загадкою початку за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
та, хто за цією ознакою може загадувати<br />
дорослу дівчину, дівку, яка має знак дорослості —<br />
місячну — на білій дівочій сорочці,<br />
тобто розпочинає життя дорослої,<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
та, кого отакою бачить дівчина навесні<br />
після твого прильоту із далекого краю-вираю,<br />
як діти є початком,<br />
як день Благовіщення є початком,<br />
як доросла дівчина, дівка, є початком,<br />
як ти, біла лелеко, якій діти показують тістечка,<br />
є початком,<br />
так ти, біла лелеко, що знаходишся всередині голвоти<br />
загадки тебе самої, біла лелеко, з тіста, —<br />
яку тримають у руках діти<br />
у святковий день Благовіщення,<br />
є п'ять разів початком;<br />
початок у початку — діти на Благовіщення,<br />
початок у початку — дівчина загадується тобою,<br />
біла лелеко,<br />
початок — голвота;<br />
як початок дітей розвивається у життя,<br />
як чудесне зачаття завершується народженням Христа,<br />
як доросла дівчина у свій час обов'язково вийде заміж,<br />
як ти, біла лелеко, яка розпочинаєш жити у нас —<br />
у нашому селі, на нашому подвір'ї, —<br />
безпечно проживеш до самої осені,<br />
виведеш лелеченят, вигодуєш їх,<br />
як тістечко із зображенням тебе, біла лелеко,<br />
буде з'їденим залюбки дитиною вже сьогодні, —<br />
щоб так і наша засіяна житом нива розвивалася:<br />
від початку, від сівби, коли ти, біла лелеко,<br />
походила по ниві, —<br />
ось на тобі тістечко із зображенням тебе самої,<br />
ось на тобі тістечко із зображенням твоєї ноги;<br />
щоб так і наша засіяна житом пива розвивалася:<br />
посередині, коли засіяну ниву бороною боронували, —<br />
ось на тобі тістечко у вигляді борони;<br />
щоб так і наша засіяна житом нива розвивалася:<br />
аж до кінця, до самих жнив, —<br />
ось на тобі тістечко у вигляді серпа;<br />
щоб так і наша засіяна житом нива<br />
дала щедрий урожай.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку початку за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
та, хто за цією ознакою загадує<br />
дорослу дівчину, дівку, яка має знак дорослості —<br />
місячку — на білій дівочій сорочці,<br />
тобто розпочинає життя дорослої,<br />
та, кого отакою бачить хтось навесні<br />
після твого прильоту із далекого краю-вираю, —<br />
якщо комусь із господарів доведеться вперше<br />
побачити тебе, як<br />
ти тільки-но прилетіла,<br />
то з того дня він розпочинає сіяти яровину,<br />
то з того дня він розпочинає садити городину —<br />
з'явилися на землі лелечині лапи,<br />
не забирай з грядки сапи —<br />
як доросла дівчина, яку ти загадуєш, біла лелеко,<br />
у свій час обов'язково вийде заміж,<br />
щоб так і моє посіяне та посаджене<br />
завершилося добрим урожаєм;<br />
якщо комусь із господарів доведеться вперше<br />
побачити тебе, як<br />
ти тільки-но прилетіла,<br />
той простяга тобі у руці окраєць житнього хліба:<br />
"Лелеко, біла лелеко,<br />
на тобі голвоту, дай мені жита копу!" —<br />
як доросла дівчина, яку ти загадуєш, біла лелеко,<br />
у свій час обов'язково вийде заміж,<br />
щоб так і моя засіяна цієї весни нива<br />
завершилася добрим урожаєм;<br />
якщо комусь пощастить першим від усіх<br />
побачити тебе, як<br />
ти тільки-но прилетіла, вперше,<br />
і хто тричі присяде, прикриваючи полою ноги,<br />
той протягом наступного року не хворітиме, —<br />
як доросла дівчина, яку ти загадуєш, біла лелеко,<br />
у свій час обов'язково вийде заміж,<br />
щоб так і рік, який я проживу, від весни,<br />
коли я побачив тебе, біла лелеко, першим за всіх,<br />
коли я побачив тебе, біла лелеко, вперше,<br />
щоб так і рік, який я проживу від весни до весни,<br />
завершився для мене не хворого, а здорового.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
ти твориш загадку про дорослу дівчину, дівку,<br />
за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
тобто знак її дорослості — місячку —<br />
на білій дівочій сорочці,<br />
ти твориш загадку про молодицю за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
тобто знак молодиці — місячку —<br />
на білій молодиччиній сорочці,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає далеко,<br />
та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
ти, біла лелеко, твориш загадку<br />
про молодицю за цією ознакою,<br />
як ти, біла лелеко, літаєш далеко:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
і приносиш до свого гнізда жабенятко,<br />
яке квакає, а не розмовляє,<br />
і приносиш до свого гнізда жабенятко<br />
на втіху своїм лелеченяткам,<br />
так і молодиця, яка має те, що загадується водою:<br />
річкою, озером, ставком, лукою, болотом —<br />
народжує у своїй хаті немовлятко,<br />
яке тільки квакає, бо іще не розмовляє,<br />
народжує у своїй хаті немовлятко<br />
на втіху братикам і сестричкам;<br />
те, що для нас, дорослих, загадка,<br />
те для малих дітей правда:<br />
батьки, які чекали народження дитини,<br />
казали просити тебе, біла лелеко,<br />
щоб ти принесла їм дитину, сестричку:<br />
"Лелеко, біла лелеко-бузьку.<br />
принеси нам Маруську,<br />
та гарненьку, та пухкеньку,<br />
не крикливу — спокійненьку!",<br />
коли ж народиться дитина,<br />
то старші братики й сестрички<br />
розпитують у батьків, де вони взяли дитину,<br />
а ті їм відповідають, що це<br />
ти, біла лелеко, принесла,<br />
про шо вони й просили тебе,<br />
от, може, тільки братиком не вгодила,<br />
бо ж вони просили сестричку;<br />
ти, біла лелеко, приносиш немовлят<br />
від річки, від озера, від ставка, із луки, із болота,<br />
діти ж, які вмирають нехрещеними, повертаються назад:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
там їх, нехрещених дітей, потерчат,<br />
можна інколи побачити у постаті тебе, біла лелеко, —<br />
раз ти, біла лелеко, буваєш<br />
на річці, на озері, на ставку, на луках, на болоті, тоді це<br />
ти, біла лелеко, й відносиш їх назад:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто мостить своє гніздо на хаті,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто ловить жаб,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає далеко,<br />
та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сама уся;<br />
господар хати з того часу, як<br />
ти, біла лелеко, змостила у них на стрісі гніздо,<br />
пильно придивляється до твоєї поведінки на гнізді:<br />
коли ти, біла лелеко, літаєш далеко<br />
по жабенят для своїх лелеченят:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
ловиш їх там<br />
та приносиш до свого гнізда —<br />
тоді усе добре і господар хати упевнений,<br />
що весняне замовляння майбутнього урожаю<br />
буде успішним-урожай буде добрим,<br />
голоду взимку не відчуватиметься;<br />
коли ж ти, біла лелеко, що літаєш далеко<br />
по жабенят для своїх лелеченят:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото, —<br />
щоб ловити їх там<br />
та приносити до свого гнізда,<br />
зловиш їх менше, ніж потрібно лелеченятам,<br />
бо літо видалося дуже посушливим,<br />
жаби поплигали десь до далекої води —<br />
лелеченята, увесь виводок, недоїдають усі ці дні;<br />
ти, біла лелеко, відчуваючи,<br />
що ви зі своїм лелечичем не прогодуєте<br />
увесь виводок, що складається із трьох лелеченят,<br />
викидаєш одне пташеня зі свого гнізда —<br />
ти, біла лелеко, твориш загадку про неврожай,<br />
ти, біла лелеко, твориш загадку про голод,<br />
який чекає на людей наступної зими, за цією ознакою,<br />
поміж українців існує повір'я:<br />
якщо з лелечого гнізда випаде яйце —<br />
ти, біла лелеко, ненароком зіштовхнеш його-<br />
то перезимуєш і за куряче яйце,<br />
тобто голоду не відчуватиметься,<br />
щоб вижити — кожному це коштуватиме недорого,<br />
як дуже дешевою є вартість курячого яйця;<br />
коли ж випаде пташеня-<br />
ти, біла лелеко, викинеш його посушливого літа —<br />
то не перезимуєш і за дитя<br />
тобто голод дошкулятиме.<br />
щоб вижити, кожному це коштуватиме дуже дорого,<br />
щоб вижити, кожен віддав би усе своє найдорожче,<br />
навіть свою дитину, яка кожному є тим,<br />
що найдорожче за все на світі.

але й це не порятувало б від голоду;<br />
господар хати, у кого<br />
ти, біла лелеко, змостила у них на стрісі гніздо,<br />
навесні, у день Благовіщення, 7 квітня,<br />
за допомогою дітей замовляв майбутній урожай<br />
на ниві, засіяній житом:<br />
як ти, біла лелеко, яка розпочинаєш жити у нас —<br />
у нашому селі, на нашому подвір'ї, —<br />
безпечно проживеш до самої осені,<br />
виведеш лелеченят, вигодуєш їх,<br />
щоб так і наша засіяна житом нива розвивалася:<br />
від початку, посередині і аж до кінця до самих жнив,<br />
щоб так і наша засіяна житом нива<br />
дала щедрий урожай:<br />
господар хати, у кого<br />
ти, біла лелеко, змостила у них на стрісі гніздо,<br />
бачить, як ти, біла лелеко,<br />
якогось дня посушливого літа<br />
викидаєш одне пташеня зі свого гнізда, —<br />
за цією ознакою розгадує загадку про неврожай,<br />
за цією ознакою розгадує загадку про голод,<br />
який чекає на людей наступної зими:<br />
як ти, біла лелеко, якогось дня посушливого літа<br />
викидаєш одне пташеня зі свого гнізда —<br />
спочатку у тебе було троє лелеченят,<br />
безпечно прожити до самої осені<br />
теж мало б троє пташенят,<br />
але ти посеред літа викидаєш<br />
одне пташеня зі свого гнізда —<br />
так і наша засіяна житом нива<br />
не дасть щедрого урожаю:<br />
навесні ми посіяли вчасно,<br />
тому у жнива мали б зібрати добрий урожай,<br />
але серед літа налетіли зі сходу суховії,<br />
сушать немилосердно посіви,<br />
тому урожаю цього року не буде,<br />
взимку всіх нас очікує голод.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто мостить своє гніздо на хаті,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає далеко,<br />
та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, на кого ми замовляли майбутній урожай<br />
навесні, у день Благовіщення, 7 квітня;<br />
ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті,<br />
ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті<br />
і приносиш у той двір щастя:<br />
господар хати з того часу, як<br />
ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо,<br />
пильно оберігає його — дітям своїм каже:<br />
не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда,<br />
не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць,<br />
не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят,<br />
не можна займати тебе, біла лелеко, саму<br />
і твого лелечича,<br />
не можна убивати тебе, біла лелеко, саму<br />
і твого лелечича, і твоїх лелеченят,<br />
не можна навіть лазити до твого, біла лелеко, гнізда,<br />
не можна навіть брати у руки<br />
твоїх, біла лелеко, яєць,<br />
не можна навіть брати у руки<br />
твоїх, біла лелеко, лелеченят,<br />
не можна навіть вилякувати<br />
тебе, біла лелеко, з гнізда,<br />
не можна навіть подовгу задивлятися<br />
на тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді! —<br />
бо ти, біла лелеко, є птахом,<br />
на якого ми замовляли майбутній урожай<br />
навесні, у день Благовіщення, 7 квітня:<br />
як твоє, біла лелеко, гніздо буде цілим, не розореним,<br />
як твоїх, біла лелеко, яєць ніхто не видере,<br />
як твоїх, біла лелеко, лелеченят ніхто не видере,<br />
як тебе, біла лелеко, і твого лелечим а ніхто не займатиме,<br />
як тебе, біла лелеко, і твого лелечича<br />
і твоїх лелеченят ніхто не вбиватиме,<br />
як ніхто навіть не полізе<br />
до твого, біла лелеко, гнізда,<br />
як ніхто навіть не візьме у руки<br />
твоїх, біла лелеко, яєць,<br />
як ніхто навіть не візьме у руки<br />
твоїх, біла лелеко, лелеченят,<br />
як ніхто навіть не вилякає<br />
тебе, біла лелеко, з гнізда,<br />
як ніхто навіть не задивлятиметься подовгу<br />
на тебе, біла лелеко, як ти сидітимеш у гнізді,<br />
так і наша засіяна житом нива розвиватиметься:<br />
від початку, коли ти, біла лелеко,<br />
змостила своє гніздо на хаті,<br />
посередині, коли ти, біла лелеко,<br />
нанесла яєць у своєму гнізді на хаті,<br />
посередині, коли ти, біла лелеко,<br />
висиділа лелеченят у своєму гнізді на хаті,<br />
посередині, коли ти, біла лелеко,<br />
і твій лелечич годуєте лелеченят,<br />
аж до самого кінця, коли ти, біла лелеко,<br />
і твій лелечич, і твої лелеченята,<br />
збираєтеся у зграю на зжатому полі,<br />
щоб відлітати у далекий край-вирай;<br />
як хтось розорить твоє, біла лелеко, гніздо,<br />
яке ми загадуємо хатою,<br />
так і ти, біла лелеко, за це знищиш нашу хату,<br />
як хтось забере із твого, біла лелеко, гнізда<br />
твої яйця, зробить твоє гніздо порожнім,<br />
як хтось забере із твого, біла лелеко, гнізда<br />
твоїх пташенят, зробить твоє гніздо порожнім,<br />
так і ти, біла лелеко, за це<br />
зробиш нашу хату пусткою,<br />
як хтось тебе, біла лелеко,<br />
і твого лелечича займатиме,<br />
так і ти, біла лелеко, поробиш так,<br />
що той двір не минатимуть усілякі хвороби і напасті,<br />
як хтось тебе, біла лелеко, чи твого лелечича,<br />
чи твоїх лелеченят уб'є,<br />
так і ти, біла лелеко, поробиш так,<br />
щоб у тому дворі всі вимерли, —<br />
бо ж ми на тебе, біла лелеко,<br />
замовляли майбутній урожай<br />
навесні, у день Благовіщення, 7 квітня:<br />
щоб, як ти, біла лелеко, яка розпочинаєш жити у нас —<br />
у нашому селі, на нашому подвір'ї, —<br />
безпечно дожила до самої осені:<br />
нанесла яєць, вивела лелеченят, вигодувала їх,<br />
щоб так і наша засіяна житом нива розвивалася:<br />
від початку, посередині і аж до кінця, до самих жнив,<br />
бо як буде хліб —<br />
то і наша хата стоятиме,<br />
бо як буде хліб —<br />
то і наша хата повнитиметься дитячими голосами,<br />
бо як буде хліб —<br />
то і нашу хату минатимуть усілякі хвороби і напасті,<br />
бо як буде хліб —<br />
то і всі у нашій хаті довго житимуть;<br />
що для нас, дорослих, загадка,<br />
те для дітей — правда:<br />
не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда,<br />
бо ти можеш за це запалити хату,<br />
не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць,<br />
бо ти можеш за це запалити хату,<br />
не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят,<br />
бо ти можеш за це запалити хату,<br />
не можна займати тебе, біла лелеко, саму<br />
і твого лелечича,<br />
бо ти можеш за це запалити хату,<br />
не можна убивати тебе, біла лелеко, саму<br />
і твого лелечича, і твоїх лелеченят,<br />
бо ти можеш запалити хату:<br />
у тебе, біла лелеко, є у лузі, куди<br />
ти літаєш ловити жабенят для своїх лелеченят,<br />
свій вогонь: вогник, бузьків огонь,<br />
але це не справжній вогонь,<br />
а загадка рослини за ознакою:<br />
те, шо мас червоні пелюстки, —<br />
як вогонь має червоне полум'я,<br />
так і квітка бузькового вогню має червоні пелюстки.<br />
Лелеко, біла лелеко,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто мостить своє гніздо на хаті,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто розпочинає жити у нас —<br />
у нашому селі, на нашому подвір'ї, —<br />
безпечно дожила до самої осені:<br />
нанесла яєць, вивела лелеченят, вигодувала їх,<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто літає далеко,<br />
та, хто літає далеко у пошуках жабенят для лелеченят<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
ти твориш загадку про саму себе за ознакою:<br />
та, хто загадує уже дорослу дівчину, дівку,<br />
яка у свій час обов'язково вийде заміж;<br />
загадка про твоє, біла лелеко,<br />
яйце твориться за ознакою:<br />
те, звідки щось виходить,<br />
те, звідки виходять лелеченята,<br />
загадка про лихоманку твориться за ознакою:<br />
те, що знаходиться всередині тіла хворого, —<br />
від лихоманки підкурюють хворого<br />
шкаралупою лелечого яйця;<br />
від лихоманки плівку із лелечого яйця,<br />
з якого уже вийшло пташеня,<br />
хворий намотує собі на палець —<br />
як із лелечого яйця виходить лелеченя.<br />
щоб так і з мого тіла виходила лихоманка,<br />
як із лелечого яйця вийшло лелеченя,<br />
щоб так і з мого тіла вийшла лихоманка;<br />
загадка про твоє, біла лелеко, лелеченя<br />
твориться за ознакою:<br />
той, хто виходить із лелечого яйця,<br />
той, хто вилітає, як підросте, з лелечого гнізда,<br />
той, хто летить, як підросте, далеко:<br />
на річку на озеро, до ставка, на луки, на болото —<br />
загадка про лихоманку твориться за ознакою:<br />
те, що всередину тіла хворого потрапляє від води:<br />
від річки, від озера, від ставка, від луки, від болота —<br />
як лелеченя виходить, коли вилуплюється з лелечого яйця,<br />
щоб так і лихоманка вийшла з мого тіла,<br />
як лелеченя вилітає, коли підросте, з лелечого гнізда,<br />
щоб так і лихоманка вийшла з мого тіла,<br />
як лелеченя летить, як підросте, далеко:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото, —<br />
щоб так і лихоманка відходила від мене подалі:<br />
на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти і разом з тобою інші лелеки<br />
творите загадку про самих себе за ознакою:<br />
ті, хто в кінці літа, перед відльотом у вирій,<br />
десь поза селом, на уже зжатому полі,<br />
збираєтеся у табун,<br />
ті, з-поміж кого виокремлюється ватажок,<br />
який поведе увесь лелечий табун у вирій,<br />
ті, хто закльовує своїми довгими дзьобами<br />
хворого або пораненого птаха,<br />
бо він все одно не долетів би до вирію;<br />
ти і разом з тобою інші лелеки<br />
творите загадку про лелечий суд<br />
(загадка про людський суд твориться за ознакою:<br />
те, в чому беруть участь дві сторони —<br />
сторона судді та сторона того, кого судять),<br />
творите загадку про лелечий суд за ознакою:<br />
ті, хто в одному місці збираються великим гуртом,<br />
ті, з-поміж кого виокремлюється хтось один,<br />
ті, хто судять когось за віщось,<br />
відгадкою такої загадки<br />
твоя, біла лелеко, і разом з тобою інших лелек<br />
поведінка перед відльотом у вирій;<br />
загадка про сватання твориться за ознакою:<br />
те, в чому беруть участь дві сторони,<br />
сторона парубка і сторона дівчини,<br />
загадка про засватану дівчину твориться за ознакою:<br />
та, хто відходить від гурту дівчат, —<br />
як людським судом<br />
є зібрання в одному місці великого гурту людей,<br />
на якому суддя засуджує<br />
когось за віщось до страти,<br />
як вашим, твоїм, біла лелеко,<br />
і разом з тобою інших лелек, лелечим судом,<br />
є зібрання в кінці літа перед відльотом у вирій,<br />
десь поза селом, на уже зжатому полі,<br />
у великий табун,<br />
де ви закльовуєте своїми довгими дзьобами<br />
хворого або пораненого птаха,<br />
так і сватанням є зібрання в хаті батьків дівчини<br />
гурту людей:<br />
парубка і його старостів, дівчини і П батьків,<br />
на якому засватана парубком дівчина<br />
відходить від гурту дівчат.

Лелеко, біла лелеко,<br />
ти і разом з тобою інші лелеки<br />
творите загадку про самих себе за ознакою:<br />
ті, хто в кінці літа, перед відльотом у вирій,<br />
десь поза селом, на уже зжатому полі,<br />
збираєтеся у табун,<br />
ті, до чийого табуна прибиваються солов'ї,<br />
щоб відлітати разом із вами у вирій,<br />
повсідавшись на ваших просторих спинах,<br />
ті, хто відлітає у вирій тільки вночі,<br />
щоб солов'ї не бачили, коли ви відлітаєте,<br />
та не повсідалися на ваших просторих спинах,<br />
ті, кому не вдається уникнути солов'їв,<br />
бо ті все одно відлітають разом із вами у вирій,<br />
повсідавшись на ваших просторих спинах;<br />
ти, біла лелеко, — загадка<br />
дорослої дівчини, дівки, за ознакою:<br />
та, хто має чорний знак на білому,<br />
тобто знак дорослості дівчини, дівки, —<br />
місячку — на білій дівочій сорочці,<br />
ти, біла лелеко, на уже зжатому полі —<br />
загадка дорослої дівчини, дівки, за ознакою:<br />
та, чиє парування з парубком<br />
готове тепер на щасливе, райське, завершення,<br />
готове завершитися весіллям, весільною коморою;<br />
соловей — загадка дорослого парубка, молодого,<br />
за кого доросла дівчина, молода, вийде заміж,<br />
соловей на лелеці — загадка дорослого парубка, молодого,<br />
з ким доросла дівчина, молода,<br />
може знаходитися на весіллі у весільній коморі, —<br />
як ти, біла лелеко, і разом з тобою інші лелеки<br />
безпечно дожила до самої осені:<br />
нанесла яєць, вивела лелеченят, вигодувала їх,<br />
а тому готова уже після Спаса відлітати у вирій,<br />
так і засіяна навесні нива завершилася урожаєм —<br />
ти, біла лелеко, і разом з тобою інші лелеки<br />
збираєтеся перед відльотом у вирій на уже зжатому полі,<br />
як ти, біла лелеко, і разом з тобою інші лелеки,<br />
безпечно дожила до самої осені:<br />
нанесла яєць, вивела лелеченят, вигодувала їх,<br />
а тому після Спаса готова відлітати у вирій,<br />
так і парування дівчини з парубком —<br />
від самого початку, коли дівчина стала дорослою,<br />
посередині, коли вона ходила на вулицю,<br />
посередині, коли її парубок засватав, —<br />
завершується щасливим, райським, кінцем,<br />
завершується весіллям, весільною коморою:<br />
дорослий парубок, молодий, який загадується солов'єм,<br />
знаходиться на весіллі, у весільній коморі,<br />
разом з дорослою дівчиною, молодою,<br />
яка загадується тобою, біла лелеко.

липень 2001 р., с. Адріянопіль<br />
ПЛАКУЧИЙ ВІВЧАРИК:<br />
ПТАШОК, У ЯКОГО ЧОРНІ НІЖЦІ

Вівчарику, плакучий вівчарику,<br />
ти — сам загадка про самого себе,<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе<br />
наперед за ознакою:<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —<br />
ти подаєш голос, що нагадує жалібну пісеньку.<br />
ти йойкаєш,<br />
ти на щось скаржишся;<br />
ти — той, хто голосом,<br />
що нагадує жалібну пісеньку, себе називає,<br />
той, хто йойканням себе називає,<br />
той, хто скаргою на щось себе називає:<br />
ти — той, хто і йочик,<br />
ти — той, хто і єПвка,<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —<br />
ти подаєш голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
ти йойкаєш,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
ти як заведеш своє йойкання,<br />
то й кінця йому немає,<br />
ти як закурникаєш свою скаргу,<br />
то Й кінця їй немає;<br />
ти — той, хто голосом, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
себе називає,<br />
той, хто йойканням себе називає,<br />
той, хто довгим, що й кінця йому немає,<br />
йойканням себе називає,<br />
той, хто довгим, що й кінця йому немає,<br />
курниканням себе називає:<br />
ти — той, хто закурник,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе за ознаками<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —<br />
ти подаєш голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
ти йойкаєш,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
ти як заведеш своє йойкання<br />
то й кінця йому немає,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
ти як закурникаєш свою скаргу,<br />
то й кінця ЇЙ немає;<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а кому саме, про це знають чабанці,<br />
які увесь довгий день чують<br />
твою довгу жалібну пісеньку,<br />
що й кінця їй немає<br />
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й<br />
ти заводиш свою скаргу виспівувати-вимовляти,<br />
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й<br />
ти перестаєш свою скаргу виспівувати-вимовляти);<br />
ти — той, хто голосом, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
що Його чують чабанці увесь довгий день,<br />
себе називає,<br />
той, хто йойкає і цим йойканням,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
себе називає,<br />
той, хто скаржиться на щось і цією скаргою,<br />
що її чують чабанці увесь довгий день,<br />
себе називає,<br />
той, хто заводить своє йойкання,<br />
що й кінця йому немає, а тим йойканням,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
себе називає,<br />
той, хто заводить своє курникання<br />
що й кінця йому немає, а тим курниканням,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
себе називає,<br />
той, хто на щось скаржиться,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
і тією скаргою,<br />
що її чують чабанці увесь довгий день,<br />
себе називає<br />
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і<br />
ти біля отари увесь довгий день):<br />
ти — той, хто і біечарик, і обчарик,<br />
ти — той, хто і пастушок<br />
(ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а<br />
ти припасуєш отару разом із чабанцями),<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, у кого чорні ніжці —<br />
твої ніжці чорні,<br />
ніби ти ковалював усю зиму в кузні,<br />
твої ніжці чорні,<br />
ніби ти був ковальчуком усю зиму в кузні,<br />
твої ніжці чорні,<br />
ніби ти перебував усю зиму в кузні,<br />
тому твої ніжці від кузенної кіптяви почорніли<br />
(а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,<br />
як у твого родича, весняного вівчарика!) —<br />
ніби твої ніжці від кузенної кіптяви почорніли,<br />
як темніють за зиму стіни в хаті від диму з печі,<br />
тож мати, як збирається перед святами білити в хаті,<br />
каже, що треба білити, бо стіни стали, мовляв,<br />
чорними, як у кузні:<br />
ти — той, хто кобалик,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто є дрібненьким пташком —<br />
ти маєш у складі своїх імен дитячі суфікси:<br />
ти — той, хто і вібчарик, і обчарик, і пастушок,<br />
ти — той, хто і йочик, і єбка, і ковалик,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь.<br />
Вівчарику, плакучий вівчарику,<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —<br />
ти — той, хто подає голос,<br />
що нагадує жалібну пісеньку,<br />
ти — той, хто йойкає,<br />
ти — той, хто на щось скаржиться,<br />
ти — той, хто голосом,<br />
що нагадує жалібну пісеньку,<br />
скаржиться, що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто йойкає і цим йойканням скаржиться,<br />
що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком;<br />
ти — той, хто голосом,<br />
що нагадує жалібну пісеньку,<br />
той, хто своїм йойканням,<br />
той, хто своєю скаргою<br />
скаржиться на те, що в нього чорні ніжці<br />
(а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,<br />
як у твого родича, весняного вівчарика),<br />
що він є дрібненьким пташком<br />
(а ти хотів би бути завбільшки із птаха,<br />
ім'ям якого ти серед інших імен називаєшся):<br />
ти — той, хто і йочик,<br />
ти — той, хто і єбка,<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —<br />
ти подаєш голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
ти йойкаєш,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а на що саме годі розібрати,<br />
ти на щось скаржишся<br />
ти як заведеш своє йойкання,<br />
то й кінця йому немає,<br />
ти як закурникаєш свою скаргу,<br />
то й кінця їй немає;<br />
ти — той, хто голосом, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
скаржиться шо в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
той, хто своїм йойканням скаржиться<br />
що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
той, хто довгим, що й кінця йому немає,<br />
йойканням скаржиться<br />
що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
той, хто довгим, що й кінця йому немає,<br />
курниканням скаржиться,<br />
що в нього чорні ніжці<br />
(а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,<br />
як у твого родича, весняного вівчарика),<br />
що він є дрібненьким пташком<br />
(а ти хотів би бути завбільшки із птаха,<br />
ім'ям якого ти серед інших імен називаєшся):<br />
ти — той, хто закури ик,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе за ознаками<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —<br />
ти подаєш голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
ти йойкаєш,<br />
ти на щось скаржишся.<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
ти як заведеш своє йойкання,<br />
то й кінця йому немає.<br />
ти на щось скаржишся,<br />
ти як закурникаєш свою скаргу,<br />
то й кінця їй немає,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти на щось скаржишся,<br />
а кому саме, про це знають чабанці,<br />
які увесь довгий день чують<br />
твою довгу жалібну пісеньку,<br />
що й кінця їй немає;<br />
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й<br />
ти заводиш свою скаргу виспівувати-вимовляти,<br />
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й<br />
ти перестаєш свою скаргу ви співувати-вимовляти);<br />
ти — той, хто голосом, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
що її чують чабанці увесь довгий день,<br />
скаржиться, що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком.<br />
той, хто йойкає і тим йойканням.<br />
що його чують чабанці увесь довгий день.<br />
скаржиться, що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
той, хто довгим своїм йойканням,<br />
що Й кінця йому немає,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
скаржиться, що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
той, хто довгим своїм курниканням,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день.<br />
скаржиться шо в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
той, хто своєю скаргою на те,<br />
що в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком,<br />
скаржиться шо в нього чорні ніжці,<br />
що він є дрібненьким пташком<br />
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і<br />
ти біля отари увесь довгий день):<br />
ти — той, хто і вівчарик, і овчарик,<br />
ти — той, хто і пастугиок<br />
(ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а<br />
ти припасуєш отару разом із чабанцями),<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь.<br />
Вівчарику, плакучий вівчарику,<br />
ти — той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —<br />
ти — той, хто подає голос,<br />
що нагадує жалібну пісеньку,<br />
через те, що у тебе чорні ніжці,<br />
через те. шо ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто йойкає,<br />
через те. шо в тебе чорні ніжці.<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто скаржиться,<br />
через те, що у тебе чорні ніжці,<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком.<br />
ти — той, хто заводить свій йойкіт,<br />
що й кінця йому немає,<br />
через те, що у тебе чорні ніжці,<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто як закурникає свою скаргу,<br />
що й кінця Ш немає,<br />
через те. що у тебе чорні ніжці,<br />
через те. що ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто скаржиться<br />
через те, шо в тебе чорні ніжці,<br />
через те, шо ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто скаржиться,<br />
через те, шо у тебе чорні ніжці,<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком,<br />
чабанцям, які увесь довгий день чують<br />
твою довгу жалібну пісеньку,<br />
що й кінця їй немає, тому<br />
ти сам складаєш іще одну загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,<br />
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ще й покрівлю, —<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили,<br />
щоб ховатися<br />
через те, що у тебе чорні ніжні<br />
(а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,<br />
як у твого родича, весняного вівчарика),<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком<br />
(а ти хотів би бути завбільшки із птаха,<br />
ім'ям якого ти серед інших імен називаєшся),<br />
щоб ховатися у маленькому курінці свого гнізда, що<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
ти отакою звичкою влаштовувати гніздо<br />
себе називаєш:<br />
ти — той, хто позиняк,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь.<br />
Вівчарику, плакучий вівчарику,<br />
будь загадкою про самого себе<br />
наперед за ознакою:<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь",<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
той, хто йойкає,<br />
той, хто на щось скаржиться,<br />
а ми за такий голос тебе називатимемо,<br />
а ми за тими назвами тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь",<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
той, хто йойкає,<br />
той, хто на щось скаржиться,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
той, хто на шось скаржиться,<br />
той, хто як заведе своє йойкання,<br />
то й кінця йому немає,<br />
той, хто як закурникає свою скаргу,<br />
то й кінця їй немає,<br />
а ми за той голос,<br />
що нагадує довгу жалібну пісеньку,

тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь",<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
той, хто йойкає,<br />
той, хто на щось скаржиться,<br />
а от на що саме, годі розібрати,<br />
той, хто на щось скаржиться,<br />
а от кому саме, про це знають чабанці,<br />
які увесь довгий день чують<br />
твою довгу жалібну пісеньку,<br />
що й кінця їй немає,<br />
а ми за отаку поведінку тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, у кого чорні ніжці,<br />
а ми за твої чорні ніжці тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто є дрібненьким пташком,<br />
той, хто має у складі своїх імен дитячі суфікси,<br />
а ми за дитячими суфіксами у твоїх іменах<br />
тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,<br />
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ше й покрівлю,<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили,<br />
щоб ховатися через те, що у тебе чорні ніжці,<br />
щоб ховатися через те,<br />
що ти є дрібненьким пташком,<br />
щоб ховатися у маленькому курінці свого гнізда, що<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
а ми за отаку звичку влаштовувати гніздо<br />
тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо —<br />
будь плакучим вівчариком,<br />
пташком, у якого чорні ніжці!

березень 2002

ВЕСНЯНИЙ ВІВЧАРИК:<br />
ПТАШОК, У ЯКОГО БІЛІ НІЖЦІ<br />
Вівчарику, весняний вівчарику,<br />
ти — сам загадка про самого себе,<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе<br />
наперед за ознакою:<br />
той, хто прилітає із вирію хоч і в квітні,<br />
як і всі твої родичі вівчарики:<br />
і плакучий, і жовтим, і зелений, але<br />
ти прилітаєш найпершим за всіх,<br />
ти — той, хто вівчарик весняний,<br />
відгадкою такоі загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто видає поклик "фьюїть!" —<br />
ти —той, хто цим покликом себе називає:<br />
ти — той, хто і фітик, і фітчик,<br />
ти — той, хто і вітик, і вшчик, і еійчок,<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку —<br />
ти теж йойкаєш,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик;<br />
ти — той, хто голосом,<br />
що нагадує жалібну пісеньку,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає,<br />
ти — той, хто йойканням,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає,<br />
ти — той, хто скаргою на щось,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає,<br />
ти — той, хто і йойчик, і юйчик,<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку —<br />
ти теж йойкаєш,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
ти теж як заведеш своє йойкання,<br />
то й кінця йому немає,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
а кому саме, про це знають чабанці,<br />
які увесь довгий день чують<br />
твою довгу жалібну пісеньку,<br />
що й кінця їй немає,<br />
як і твого родича, плакучого вівчарика<br />
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й<br />
ти заводиш свою скаргу виспівувати-вимовляти,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й<br />
ти перестаєш свою скаргу виспівувати-вимовляти,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик);<br />
ти — той, хто голосом, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає,<br />
той, хто йойкає і цим йойканням,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає,<br />
той, хто скаржиться на щось і цією скаргою,<br />
що її чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає,<br />
той, хто заводить своє йойкання<br />
що й кінця йому немає, а тим йойканням,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає,<br />
той, хто на щось скаржиться,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
і тією скаргою,<br />
що їі чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
себе називає<br />
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і<br />
ти біля отари увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик):<br />
ти — той, хто еівчарик<br />
(ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а<br />
ти припасуєш отару разом із чабанцями,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик),<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти не складаєш іще й загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, у кого білі ніжці —<br />
твої ніжці білі,<br />
ніби ти мірошникував у млині<br />
усю зиму аж до самої весни,<br />
твої ніжці білі,<br />
ніби ти допомагав мельникові відбирати ковші<br />
усю зиму аж до самої весни,<br />
твої ніжці білі,<br />
ніби ти перебував у млині<br />
усю зиму, аж до самої весни,<br />
тому твої ніжці від обмелиці —<br />
борошняного пилу, що осідає в млині — побіліли<br />
(не те, що чорні ніжці<br />
у твого родича, плакучого вівчарика!):<br />
ти — той, хто ніяк за цією ознакою не називається<br />
але за цією ознакою, яка не стала назвою,<br />
відгадкою (угадуванням) тебе самого<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто є дрібненьким пташком,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик —<br />
ти маєш у складі своїх імен дитячі суфікси,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик:<br />
ти — той, хто і фітик, і фітчик,<br />
ти — той, хто і вітик, і війчик, і вшчок,<br />
ти — той, хто і йойчик, і юйчик,<br />
ти — той, хто і вівчарик,<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь.<br />
Вівчарику, весняний вівчарику,<br />
ти сам складаєш загадки про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку —<br />
ти теж йойкаєш,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик;<br />
ти теж — той, хто голосом,<br />
що нагадує жалібну пісеньку, скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком,<br />
ти теж — той, хто йойкає<br />
і цим йойканням скаржиться,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком,<br />
ти теж — той, хто скаргою скаржиться,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком:<br />
ти — той, хто і йойчик, і юйчик,<br />
відгадкою таких загадок<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку —<br />
ти теж йойкаєш,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
ти теж як заведеш своє йойкання,<br />
то й кінця йому немає,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
а на що саме, годі розібрати,<br />
ти теж на щось скаржишся,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик,<br />
а кому саме, про це знають чабанці,<br />
які увесь довгий день чують<br />
твою довгу жалібну пісеньку,<br />
що Й кінця їй немає;<br />
ти теж — той, хто голосом,<br />
що нагадує жалібну пісеньку,<br />
що її чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик, скаржиться<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком,<br />
ти теж — той, хто йойкає і тим йойканням,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день.<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик, скаржиться,<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком,<br />
ти теж — той, хто довгим своїм йойканням.<br />
що Й кінця Йому немає,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик, скаржиться<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком,<br />
ти теж — той, хто скаргою,<br />
що її чують чабанці увесь довгий день,<br />
як і твій родич, плакучий вівчарик, скаржиться<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком —<br />
ти —той, хто вівчарик,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь.<br />
Вівчарику, весняний вівчарику,<br />
ти — той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
ти — той, хто йойкає<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто скаржиться<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто заводить свій йойкіт,<br />
що й кінця йому немає,<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто скаржиться<br />
через те, що ти є дрібненьким пташком,<br />
ти — той, хто скаржиться<br />
через те, шо ти є дрібненьким пташком,<br />
чабанцям, які увесь довгий день чують<br />
твою довгу жалібну пісеньку,<br />
що й кінця їй немає, тому<br />
ти сам складаєш іше одну загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,<br />
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ще й покрівлю,<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;<br />
щоб ховатися,<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком,<br />
щоб ховатися<br />
у маленькому курінці свого гнізда, що<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
ти отакою звичкою влаштовувати гніздо<br />
себе називаєш:<br />
ти — той, хто лозиняк,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь.<br />
Вівчарику, весняний вівчарику,<br />
будь загадкою про самого себе<br />
наперед за ознакою:<br />
том, хто прилітає із вирію хоч і в квітні,<br />
як і всі твої родичі вівчарики:<br />
і плакучий, і жовтий, і зелений, але<br />
ти прилітаєш найпершим за всіх,<br />
а ми за цю твою особливість тебе називатимемо.

а ми за цією назвою усього тебе відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто видає поклик "фьюїть!",<br />
а ми за твій поклик тебе називатимемо,<br />
а ми за тими назвами усього тебе відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
а ми за цією ознакою тебе називатимемо,<br />
а ми за тими назвами усього тебе відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той. хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,<br />
що їі увесь день чують чабанці,<br />
а ми за отаке твоє припасування тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто є дрібненьким пташком,<br />
той, хто має у складі своїх імен дитячі суфікси,<br />
а ми за дитячими суфіксами у твоїх іменах<br />
тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили.<br />
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ще й покрівлю,<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили,<br />
щоб ховатися,<br />
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,<br />
але ти теж є дрібненьким пташком,<br />
щоб ховатися<br />
у маленькому курінці свого гнвда, шо<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
а ми за отаку звичку влаштовувати гніздо<br />
тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь пташком, який не складає<br />
іще одну загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, у кого білі ніжці,<br />
хоча ми ніяк за цією ознакою тебе не називатимемо,<br />
хоча ми не за назвою відгадуватимемо (угадуватимемо)<br />
тебе самого,<br />
а за ознакою, яка не стала підставою для назви —<br />
будь весняним вівчариком,<br />
пташком, у якого білі ніжці!

березень 2002

ЖОВТИЙ ВІВЧАРИК:<br />
ПТАШОК, У ЯКОГО ЖОВТІ БРІВЦІ

Вівчарику, жовтий вівчарику,<br />
ти — сам загадка про самого себе,<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе<br />
наперед за ознакою:<br />
той, хто подає голос<br />
Чіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",<br />
той, хто отак свище,<br />
ти — той, хто своїм голосом себе називає:<br />
ти — та пташка, що має ім'я свистуНнка,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто подає голос<br />
" сіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",<br />
той, хто отак свище,<br />
той, хто отак до когось озивається,<br />
а до кого саме, про це знають чабанці,<br />
які чують увесь довгий день твій свист<br />
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й<br />
ти свищеш,<br />
ти подаєш голос, як і всі твої родичі вівчарики,<br />
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й<br />
ти перестаєш свистати,<br />
ти перестаєш подавати голос,<br />
як і всі твої родичі вівчарики);<br />
ти — той, хто подає голос<br />
ти — той, хто подає голос<br />
"сіп-сіп-сісісіп-сір-ррр",<br />
той, хто отак свище,<br />
а той голос чують чабанці увесь довгий день,<br />
а той свист чують чабанці увесь довгий день<br />
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і<br />
ти біля отари увесь довгий день,<br />
як і всі твої родичі вівчарики),<br />
ти — той, хто отаким своїм голосом,<br />
той, хто отаким своїм свистом,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
себе називає<br />
ти — той, хто вівчарик<br />
(ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а<br />
ти припасуєш отару разом із чабанцями,<br />
як і всі твої родичі вівчарики),<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ще Й покрівлю,<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;<br />
щоб ховатися, хоч<br />
ти і не є пташком, у якого чорні ніжні,<br />
як у твого родича плакучого вівчарика, хоч<br />
ти і не є дрібнішим пташком<br />
за твого родича плакучого вівчарика.<br />
за твого родича весняного вівчарика,<br />
щоб ховатися<br />
у маленькому курінці свого гнізда, що<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
ти отакою своєю звичкою влаштовувати гніздо<br />
себе називаєш:<br />
ти — той, хто лозиняк,<br />
відгадкою такоі загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти не складаєш іще й загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто під час співу перелітає із гілки на гілку,<br />
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,<br />
той, хто під час токування перелітає із гілки на гілку,<br />
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,<br />
той, хто перелітає стріпуючись із гілки на гілку,<br />
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків:<br />
ти — той, хто ніяк за цією ознакою не називається,<br />
але за цією ознакою, яка не стала підставою для назви,<br />
відгадкою (угадуванням) тебе самого<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто має над очима дві жовті брівці;<br />
ти — той, хто має над очима дві жовті брівці,<br />
ти цією особливістю себе називаєш:<br />
ти — той, хто жовтобровий вівчарик,<br />
ти — той, хто є вівчариком із жовтими брівцями,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь.

Вівчарику, жовтий вівчарику,<br />
будь загадкою про самого себе<br />
наперед за ознакою:<br />
той, хто подає голос *сіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",<br />
той, хто отаї-; свище,<br />
а ми за такий голос тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос "сіп-сіп-сісісіп-сір-ррр",<br />
той, хто отак свище,<br />
той, хто отак до когось озивається<br />
а до кого саме, про це знають чабанці,<br />
які чують увесь довгий день твій свист,<br />
а ми за отакий твій голос,<br />
а ми за отакий твій свист,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ще Й покрівлю,<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;<br />
щоб ховатися, хоч<br />
ти і не є пташком, у якого чорні ніжці,<br />
як у твого родича плакучого вівчарика, хоч<br />
ти і не є дрібнішим пташком

за твого родича плакучого вівчарика,<br />
за твого родича весняного вівчарика,<br />
щоб ховатися<br />
у маленькому курінці свого гнізда, що<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
а ми за отаку твою звичку влаштовувати гніздо<br />
тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь пташком, який не складає<br />
іще одну загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто під час співу перелітає із гілки на гілку,<br />
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,<br />
той, хто під час токування перелітає із гілки на гілку,<br />
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,<br />
той, хто перелітає стріпуючись із гілки на гілку,<br />
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,<br />
і хоча ми ніяк за цією ознакою тебе не називатимемо,<br />
ми не за назвою відгадуватимемо (угадуватимемо)<br />
тебе усього самого,<br />
а за ознакою, яка не стала підставою для назви;<br />
будь пташком, який складає загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто має над очима дві жовті брівці,<br />
а ми за цією прикметою тебе називатимемо,<br />
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо —<br />
будь жовтим вівчариком,<br />
пташком, у якого жовті брівці!

березень 2002

ЗЕЛЕНИЙ ВІВЧАРИК:<br />
ПТАШОК, У ЯКОГО ЗЕЛЕНІ БРІВЦІ

Вівчарику, зелений вівчарику,<br />
ти — сам загадка про самого себе,<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе<br />
наперед за ознакою:<br />
той, хто має над очима дві зелені брівці,<br />
ти — той, хто має над очима дві зелені брівці,<br />
ти цією особливістю себе називаєш:<br />
ти — той, хто зелений вівчарик,<br />
ти — той, хто є вівчариком із зеленими брівцями,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти не складаєш іще й загадку про самого себе<br />
за ознакою:<br />
той, хто подає голос<br />
"ті-псітю-псітю-псі-ті-ті-ті-псі", бо<br />
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі —<br />
такого голосу не подає плакучий вівчарик,<br />
такого голосу не подає весняний вівчарик,<br />
такого голосу не подає жовтий вівчарик:<br />
ти — той, хто за цей особливий голос<br />
ніяк не називається,<br />
але за цим голосом, який не став назвою,<br />
відгадкою (угадуванням) тебе самого<br />
ти — сам увесь.

Вівчарику, зелений вівчарику,<br />
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі,<br />
ти покидаєш холодні північні ліси,<br />
ти облюбовуєш наші теплі ліси, —<br />
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі, але ми<br />
тебе ніби уже давно знали,<br />
тебе ніби уже здавна знали,<br />
бо добре знали усіх твоїх родичів вівчариків:<br />
і плакучого, і весняного, і жовтого, тож ми<br />
тебе називатимемо іменами інших вівчариків<br />
за тими ознаками, які є спільними<br />
для усіх твоїх родичів вівчариків —<br />
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі, тож<br />
як новонароджену дитину називають<br />
одним із людських імен,<br />
так і новоз'явлену пташку, тебе, зелений вівчарику,<br />
ми називатимемо деякими іменами,<br />
якими називаються твої родичі вівчарики;<br />
хоч ти і не складаєш іще й загадку<br />
про самого себе за ознакою<br />
той, хто подає голос<br />
"ті-псітю-псітю-псі-ті-ті-ті-псі", бо<br />
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі, але<br />
ти — той, хто подає отакий голос,<br />
той, хто отаким голосом до когось озивається,<br />
а до кого саме, про це знають чабанці,<br />
які чують увесь довгий день твій голос<br />
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й<br />
ти подаєш голос, як і усі твої родичі вівчарики.<br />
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й<br />
ти перестаєш подавати голос,<br />
як і всі твої родичі вівчарики);<br />
ти — той, хто подає голос<br />
"ті-псітю-псітю-псі-ті-ті-ті-псі",<br />
той, хто подає отакий голос,<br />
а той голос чують чабанці увесь довгий день,<br />
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і<br />
ти біля отари увесь довгий день,<br />
як і всі твої родичі вівчарики),<br />
ти — той, хто отаким своїм голосом,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день, хоч<br />
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі,<br />
себе називає<br />
ти — той, хто вівчарик<br />
(ніби то не чабанці глядять<br />
увесь довгий день отару, а<br />
ти припасуєш отару разом із чабанцями,<br />
як і усі твої родичі вівчарики),<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
хоч ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі —<br />
ти — той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ще Й покрівлю,<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися, щоб його не бачили;<br />
щоб ховатися,<br />
хоч ти і не є пташком, у якого чорні ніжці,<br />
як у твого родича плакучого вівчарика,<br />
хоч ти і не є дрібнішим пташком<br />
за твого родича плакучого вівчарика,<br />
за твого родича весняного вівчарика,<br />
за твого родича жовтого вівчари?;а,<br />
щоб ховатися<br />
у маленькому курінці свого гнізда, що<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
ти отакою своєю звичкою влаштовувати гніздо,<br />
хоч ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі,<br />
себе називаєш:<br />
ти — той, хто лозиняк,<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь.<br />
Вівчарику, зелений вівчарику,<br />
будь пташком, який складає загадку<br />
про самого себе наперед за ознакою:<br />
той, хто має над очима дві зелені брівці,<br />
а ми за цією прикметою тебе називатимемо,<br />
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь пташком, який не складає<br />
іще одну загадку про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос<br />
" ті-псітю-п сітю-псі-ті-ті-ті-п сі",<br />
і хоча ми ніяк тебе

за цей особливий голос не називатимемо,<br />
ми не за назвою відгадуватимемо (угадуватимемо)<br />
тебе усього самого,<br />
а за ознакою, яка не стала підставою для назви;<br />
хоч ти і не складаєш іще й загадку<br />
про самого себе за ознакою:<br />
той, хто подає голос<br />
1 ті-п сітто-псітю-псі-ті-ті-ті-псі", бо<br />
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі, але<br />
ти — той, хто подає отакий голос,<br />
той, хто отаким голосом до когось озивається,<br />
а до кого саме, про це знають чабанці,<br />
які чують увесь довгий день твій голос,<br />
а ми за отакий твій голос,<br />
що його чують чабанці увесь довгий день,<br />
тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;<br />
будь загадкою про самого себе за ознакою:<br />
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
хоч ти тільки віднедавна став селитися в Україні,<br />
на нашому східному Поліссі,<br />
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,<br />
але над ним вивершує ще й покрівлю,<br />
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,<br />
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,<br />
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;<br />
щоб ховатися,<br />
хоч ти і не є пташком, у якого чорні ніжці,<br />
як у твого родича плакучого вівчарика,<br />
хоч ти і не є дрібнішим пташком<br />
за твого родича плакучого вівчарика,<br />
за твого родича весняного вівчарика,<br />
за твого родича жовтого вівчарика,<br />
щоб ховатися<br />
у маленькому курінці свого гнізда, що<br />
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,<br />
як і всі твої родичі вівчарики,<br />
а ми за отаку твою звичку влаштовувати гніздо<br />
тебе називатимемо,<br />
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо —<br />
будь зеленим вівчариком,<br />
пташком, у якого зелені брівці!

березень 2002

СОЛОВЕЙКО:<br />
ПТАХ, ЯКИЙ СПІВАЄ ТРЬОМА ГОЛОСАМИ<br />
І<br />
Соловейку, соловейку,<br />
ти загадуєш загадку про самого себе за ознаками<br />
той, хто є пташка маленька,<br />
той, у кого голос тоненький,<br />
той, хто щебече трьома голосами;<br />
ти — той, хто є пташка маленька, а тому<br />
ти всім, хто тебе бачить, подобаєшся,<br />
ти — той, у кого голос тоненький, а тому,<br />
ти всім, хто тебе чує, дуже подобаєшся,<br />
ти — той, хто щебече трьома голосами:<br />
що один твій голос — гарний,<br />
що другий твій голос — кращий,<br />
що третій твій голос-найкращий, атому<br />
ти всім, хто чує твої три голоси,<br />
ще дужче подобаєшся —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;

ти загадуєш загадку про самого себе за ознаками:<br />
той, хто буває у вишневому садку,<br />
той, хто сідає на вишневу гілку,<br />
той, хто бачить, як навесні сіють мак,<br />
ти — той, хто буває у вишневому садку,<br />
ти — той, хто сідає на вишневу гілку,<br />
ти — той, хто бачить, як навесні сіють мак

(мак загадує загадку про самого себе за ознаками<br />
те, що засівається,<br />
той, чиїх зерняток є багато,<br />
той, чиї зернятка є чорні,<br />
той, чия маківка є червона,<br />
той, чия головка є золота,<br />
те, що їдять,<br />
те, що солодке —<br />
відгадкою такої загадки є сам мак):

як орють на мак,<br />
як скородять на мак,<br />
як засівають мак,<br />
як сходить мак,<br />
як росте мак,<br />
як полють мак,<br />
як сапають мак,<br />
як зеленіє мак,<br />
як розцвітає мак,<br />
як одцвітає мак,<br />
як поспіває мак,<br />
як жнуть мак,<br />
як в'яжуть мак,<br />
як складають мак,<br />
як возять мак,<br />
як молотять мак,<br />
як віють мак,<br />
як продають мак,<br />
як труть мак,<br />
як їдять мак —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь.<br />
II<br />
Соловейку, соловейку,<br />
те загадуєш загадку про самого себе за ознаками:<br />
той, хто є пташка маленька,<br />
той, у кого голос тоненький,<br />
той, хто щебече трьома голосами;<br />
ти — той, хто є пташка маленька, а тому<br />
ти всім, хто тебе бачить, подобаєшся<br />
ти — той, у кого голос тоненький, а тому<br />
ти всім, хто тебе чує, дуже подобаєшся,<br />
ти — той, хто щебече трьома голосами:<br />
що один твій голос — гарний,<br />
що другий твій голос — кращий,<br />
що третій твій голос — найкращий, а тому<br />
ти всім, хто чує твої три голоси,<br />
ще дужче подобаєшся —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;

дівчина, прикладаючи твою ознаку<br />
"бути тим, хто є пташкою маленькою'<br />
до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
творить загадку про одного із трьох старостів,<br />
про парубка

(слово "маленький", яке має значення<br />
"невеликий розміром, незначний величиною",<br />
є загадкою слова "миленький", яке має значення<br />
"той парубок, якого кохає дівчина",<br />
на підставі збігу спільної ознаки в обох цих словах<br />
— схожого звучання обох слів:<br />
як слово "маленький" звучить подібно<br />
до слова "миленький",<br />
так і слово "миленький" звучить подібно<br />
до слова "маленький" —<br />
відгадкою такої загадки-слова<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
якого дівчина кохає,<br />
парубок, який для дівчини є миленьким):

як ти, соловейку, є пташкою маленькою, а тому<br />
ти всім, хто тебе бачить, подобаєшся,<br />
так і один із трьох старостів,<br />
парубок, якого дівчина кохає,<br />
парубок, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина побачить у своїй хаті,<br />
коли той прийде із старостами її сватати,<br />
дівчині подобається —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
якого дівчина кохає,<br />
парубок, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина сподівається у своїй хаті,<br />
коли той прийде із старостами їі сватати

(слово " соловейко", яке має значення<br />
"маленький перелітний корисний птах родини<br />
горобиних з сірим оперенням, самець якого<br />
чудово співає, особливо в період гніздування".<br />
є загадкою слова "сватко", яке має значення<br />
"пестливо до сват: людина, яка за дорученням<br />
того, хто хоче одружитися, або його рідних,<br />
сватає обрану особу",<br />
на підставі збігу спільної ознаки в обох цих словах<br />
-наявності суфікса —к-, який надає<br />
пестливого відтінку обом цим словам:<br />
як слово "соловейко"<br />
містить у своєму складі суфікс —к-, який надає<br />
пестливого відтінку цьому слову,<br />
так і слово " сватко"<br />
містить у своєму окладі суфікс —к-. який надає<br />
пестливого відтінку і цьому слову —<br />
відгадкою загадки-слова "соловейко" є слово "сватко",<br />
яким дівчина називає одного із трьох старостів, парубка,<br />
якого дівчина кохає, до якого дівчина пестлива) —

ти, соловейку, — сватко;

дівчина, прикладаючи твою ознаку<br />
"бути тим, у кого голос тоненький"<br />
до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
творить загадку про одного із трьох старостів.<br />
про парубка:<br />
як ти, соловейку, маєш голос тоненький, а тому<br />
ти всім, хто тебе чує, дуже подобаєшся,<br />
так і один із трьох старостів,<br />
парубок, якого дівчина кохає,<br />
парубок, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина побачить у своїй хаті,<br />
коли той прийде із старостами її сватати,<br />
та який промовить<br />
хоч би тільки слово "добрий вечір!",<br />
коли прийде із старостами її сватати.<br />
дівчині дуже подобається —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є один із трьох старостів,<br />
парубок, якого дівчина кохає,<br />
парубок, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина сподівається у своїй хаті,<br />
коли той прийде із старостами її сватати,<br />
та який промовить<br />
хоч би тільки слово "добрий вечір!",<br />
коли прийде із старостами її сватати —<br />
ти, соловейку, — сватко;

дівчина, прикладаючи твою ознаку<br />
"бути тим, хто щебече трьома голосами:<br />
що один твій голос — гарний,<br />
що другий твій голос — кращий,<br />
що третій твій голос — найкращий"<br />
до усіх трьох старостів<br />
-до парубка, до підстарости та старости —<br />
творить загадку про усіх трьох старостів:<br />
як ти, соловейку, хто щебече трьома головами,<br />
що один твій голос — гарний, а тому<br />
ти всім, хто чує твій гарний голос,<br />
ще дужче подобаєшся<br />
так і один із трьох старостів,<br />
парубок, якого дівчина кохає,<br />
парубок, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина побачить у своїй хаті,<br />
коли той прийде із двома старостами іі сватати,<br />
та який промовить<br />
хоч би тільки слово "добрий вечір!',<br />
коли прийде із двома старостами її сватати,<br />
дівчині ще дужче подобається —<br />
відгадкою такоі загадки<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
якого дівчина кохає,<br />
парубок, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина сподівається у своій хаті,<br />
коли той прийде із двома старостами іі сватати,<br />
та який промовить<br />
хоч би тільки слово "добрий вечір!",<br />
коли прийде із двома старостами її сватати —<br />
ти, соловейку, — сватко;<br />
як ти, соловейку, хто щебече трьома голосами,<br />
що другий твій голос — кращий, а тому<br />
ти всім, хто чує твій кращий голос,<br />
ще дужче подобаєшся,<br />
так і один із трьох старостів,<br />
підстароста, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина побачить у своїй хаті,<br />
коли той прийде із двома старостами її сватати,<br />
та який промовить<br />
хоч би тільки слово "добрий вечір!',<br />
коли прийде із двома старостами її сватати,<br />
дівчині ще дужче подобається —<br />
відгадкою такоі загадки<br />
є один із трьох старостів,<br />
підстароста, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина побачить у своїй хаті,<br />
коли той прийде із двома старостами іі сватати,<br />
та який промовить<br />
хоч би тільки слово "добрий вечір!",<br />
коли прийде із двома старостами її сватати —<br />
ти, соловейку, — сватко;<br />
як ти, соловейку, хто щебече трьома голосами,<br />
що третій твій голос — найкращий, а тому<br />
ти всім, хто чує твій найкращий голос,<br />
ще дужче подобаєшся,<br />
так і один із трьох старостів,<br />
староста, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина побачить у своїй хаті,<br />
коли той прийде із двома старостами її сватати,<br />
та який промовить<br />
хоч би тільки слово "добрий вечір!",<br />
коли прийде із двома старостами її сватати,<br />
дівчині ще дужче подобається;<br />
так і один із трьох старостів,<br />
староста, який для дівчини є миленьким,<br />
та якого дівчина побачить у своїй хаті,<br />
коли той прийде із двома старостами її сватати,<br />
та який промовить<br />
не тільки слово "добрий вечір!",<br />
коли прийде із двома старостами її сватати

(соловейку, ти називаєшся словом "соловейко",<br />
а слово " соловейко", яке має значення<br />
"маленький перелітний корисний птах родини<br />
горобиних із сірим оперенням, самець якого<br />
чудово співає, особливо в період гніздування",<br />
є загадкою слова "слово", "законне слово",<br />
яке має значення "обрядові вирази, обов'язкові<br />
у народних обрядах, наприклад весільних",<br />
на підставі збігу спільної ознаки в обох цих словах<br />
— схожого звучання обох слів:<br />
як слово "соловейко" звучить подібно до слова "слово",<br />
так і слово " слово* звучить подібно до слова " соловейко"<br />
відгадкою такої загадки-слова<br />
є "слово", "законне слово",<br />
звичайні слова старостів на сватанні),<br />
а ще й розкаже небилицю<br />
про куницю — красну дівицю<br />
(як твій, соловейку, спів нам усім подобається,<br />
хоч ми й не знаємо, про що ти співаєш,<br />
так і старости небилиця дівчині ще дужче подобається,<br />
хоч вона й знає, що в ній не про те гадається,<br />
про що мовиться),<br />
дівчині ще дужче подобається —<br />
ти, соловейку, — сватко.<br />
Соловейку, соловейку,<br />
ти загадуєш загадку про самого себе за ознаками:<br />
той, хто буває у вишневому садку,<br />
той, хто сідає на вишневу гілку,<br />
той, хто бачить, як навесні сіють мак

(мак загадує загадку про самого себе за ознаками:<br />
те, шо засівається,<br />
той, чиїх зерняток є багато,<br />
той, чиї зернятка є чорні,<br />
той, чия маківка є червона,<br />
той, чия головка є золота,<br />
те, що їдять,<br />
те, що солодке —<br />
відгадкою такої загадки є сам мак) —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;<br />
дівчина, прикладаючи твою ознаку<br />
"бути тим, хто буває у вишневому садку"<br />
до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
але іще не сватає її,<br />
не приходить разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
творить загадку про одного із трьох старостів,<br />
про парубка, який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
але іще не сватає її,<br />
не приходить разом зі своїми старостами<br />
до її хати:<br />
як ти, соловейку, буваєш у вишневому садку,<br />
щоб так і один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
уже сватав її.<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уся ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб парубок уже сватав її,<br />
приходив разом зі своіми старостами<br />
до її хати —<br />
ти, соловейку, — сватко;

дівчина, прикладаючи твою ознаку<br />
"бути тим, хто сідає на вишневу гілку"<br />
до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
творить загадку про одного із трьох старостів,<br />
про парубка, який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав II,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав ії,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у ії хаті,<br />
коли той прийде із старостами її сватати:<br />
як ти, соловейку, буваєш у вишневому садку,<br />
як ти, соловейку, сідаєш на вишневу гілку,<br />
щоб так і один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли той прийде із старостами її сватати, —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав Н,<br />
приходив разом зі своіми старостами<br />
до Ії хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у и хаті.<br />
коли прийде із старостами її сватати —<br />
ти, соловейку, — сватко;

дівчина, прикладаючи твою ознаку<br />
"бути тим, хто бачить, як навесні сіють мак"

(мак загадує загадку про самого себе за ознаками:<br />
те, шо засівається,<br />
той, чиїх зерняток є багато,<br />
той. чиї зернятка є чорні,<br />
той, чия маківка є червона,<br />
той, чия головка є золота,<br />
те, що їдять,<br />
те, що солодке —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є сам мак;

прикладаючи ознаки маку<br />
"бути тим, що засівається",<br />
"бути тим, чиїх зерняток є багато",<br />
"бути тим, чиї зернятка є чорні",<br />
"бути тим, чия маківка є червона",<br />
"бути тим, чия головка є золота",<br />
"бути тим, що їдять",<br />
"бути тим, що солодке"<br />
до дорослої дівчини, дівки,<br />
у якої вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні

— слово " сіяти", яке має значення<br />
"кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю,<br />
певним способом розтрушуючи, розсипаючи його",<br />
є загадкою слова "засівати", яке мас значення<br />
"з'являючись, виростаючи на шкірі, покривати її<br />
-провуса, бороду, веснянки",<br />
на підставі збігу спільної ознаки в обох цих словах<br />
— схожого звучання обох слів:<br />
як слово "сіяти"<br />
звучить подібно до слова "засівати",<br />
так і слово "засівати"<br />
звучить подібно до слова " сіяти" —<br />
відгадкою такої загадки-слова<br />
є слово "засівати",<br />
поява волосся на геніталіях дорослої дівчини, дівки,

у якої волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у якої волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у якої відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у якої відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у якої відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак.<br />
— слово "їсти", яке мас значення "споживати їжу",<br />
є загадкою слова, яке не вимовляють у присутності дітей,<br />
яке має значення "здійснювати злягання",<br />
на підставі збігу спільної ознаки в обох цих словах<br />
— схожого звучання обох слів: як слово " їсти" звучить подібно<br />
до слова, яке не вимовляють у присутності дітей,<br />
із значенням "здійснювати злягання",<br />
так і слово, яке не вимовляють у присутності дітей,<br />
із значенням "здійснювати злягання",<br />
звучить подібно до слова "їсти" —<br />
відгадкою такої загадки-слова<br />
є слово, яке не вимовляють у присутності дітей,<br />
із значенням "здійснювати злягання",<br />
перше злягання молодих, яке буде можливим<br />
тільки після звичайного сватання<br />
тільки під час звичайної весільної комори, —

коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що найсолодше за все на світі,<br />
як макові зернятка)

до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до ії хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у ії хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що найсолодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
творить загадку про одного із трьох старостів,<br />
про парубка, який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та про себе, яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходів разом зі своїми старостами<br />
до її хати.<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання.<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що найсолодше за все на світі,<br />
як макові зернятка:<br />
як ти, соловейку, буваєш у вишневому садку,<br />
як ти, соловейку, сідаєш на вишневу гілку,<br />
як ти, соловейку, бачиш, як навесні сіють мак,<br />
як ти, соловейку, бачиш те, шо найдрібніше за все на світі,<br />
як ти, соловейку, бачиш те, чого ніхто не бачить,<br />
щоб так і один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, шо найдорожче за все на світі.<br />
як золота макова головка.<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання<br />
тільки під час звичайної весільної комори.<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що най солодше за все на світі,<br />
як макові зернятка —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що най солодше за все на світі,<br />
як макові зернятка —<br />
ти, соловейку, — сватко.

Соловейку, соловейку,<br />
ти загадуєш загадку про самого себе за ознаками:<br />
той, хто буває у вишневому садку,<br />
той, хто сідає на вишневу гілку,<br />
той, хто бачить, як навесні сіють мак —<br />
відгадкою такоі загадки ти —<br />
сам увесь;

дівчина, прикладаючи твої ознаки<br />
"бути тим, хто буває у вишневому садку*,<br />
"бути тим, хто сідає на вишневу гілку",<br />
"бути тим, хто бачить, як навесні сіють мак'<br />
до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, шоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів.<br />
парубок, уже сватав П,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї не тільки вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї не тільки відтепер с незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї не тільки відтепер с незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що найсолодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
але дівчина ще й вишиває два рушники старостам,<br />
але дівчина ще й вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками"<br />
(вишивання соловїні вічка . яке має значення<br />
"особлива техніка вишивання",<br />
є загадкою вишиваного "соловейка", який має значення<br />
"вишитий маленький перелітний корисний птах родини<br />
горобиних з сірим оперенням, самець якого<br />
чудово співає, особливо в період гніздування",<br />
на підставі того, що вишивання 1 солов'їні вічка"<br />
є частиною стосовно цілого вишиваного " соловейка":<br />
як вишивання "солов'їні вічка"<br />
є частиною стосовно цілого вишиваного 'соловейка',<br />
так і вишиваний " соловейко"<br />
є цілим стосовно частини<br />
вишивання" солов'їні вічка" —<br />
відгадкою такої вишиваної загадки<br />
є вишиваний "соловейко";

вишиваний "соловейко", який має значення<br />
"вишитий маленький перелітний корисний птах родини<br />
горобиних з сірим оперенням, самець якого<br />
чудово співає, особливо в період гніздування"<br />
є загадкою соловейка, який має значення<br />
"маленький перелітний корисний птах родини<br />
горобиних з сірим оперенням, самець якого<br />
чудово співає, особливо в період гніздування"<br />
на підставі спільної назви:<br />
як вишиваний "соловейко" називається словом соловейко,<br />
так і соловейко називається словом соловейко —<br />
відгадкою такої вишиваної загадки<br />
є соловейко;

соловейко, який має ознаку<br />
"бути тим, хто с пташкою маленькою"<br />
е загадкою одного із трьох старостів,<br />
парубка, якого дівчина кохає,<br />
парубка, якого дівчина називає "миленький",<br />
на підставі збігу спільної ознаки,<br />
схожого звучання обох цих слів:<br />
як слово "маленький'<br />
звучить подібно до слова "миленький*,<br />
так і слово "миленький"<br />
звучить подібно до слова "маленький" —<br />
відгадкою такоі загадки<br />
є парубок, якого дівчина кохає,<br />
парубок, якого дівчина називає<br />
соловейко);

дівчина, яка вишиває два рушники старостам,<br />
дівчина, яка вишиває хусточку парубкові,<br />
прикладаючи твої, соловейку, ознаки<br />
"бути тим, хто буває у вишневому садку",<br />
"бути тим, хто сідає на вишневу гілку",<br />
"бути тим, хто бачить, як навесні сіють мак'<br />
до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідає разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами ії сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що найсолодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
вона вже вишиває два рушники старостам,<br />
вона вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками",<br />
творить загадку про одного із трьох старостів,<br />
про нарубка, який зустрічається на вулиці<br />
із нею. яка уже ходить у вінку,<br />
та про себе, яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав Н,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав Н,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач. доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї відтепер е незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що най солодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
вона вже вишиває два рушники старостам.<br />
вона вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками":<br />
як ти, соловейку, буваєш у вишневому садку,<br />
як ти, соловейку, сідаєш на вишневу гілку,<br />
як ти, соловейку, бачиш, як навесні сіють мак,<br />
як ти, соловейку, бачиш те, що найдрібніше за все на світі,<br />
як ти, соловейку, бачиш те, чого ніхто не бачить.<br />
щоб так і один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав П,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні.<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість.<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що най солодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
вона вже вишиває два рушники старостам,<br />
вона вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками" —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що най солодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка,<br />
вона вже вишиває два рушники старостам,<br />
вона вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками" —<br />
ти, соловейку, — сватко.

Соловейку, соловейку.<br />
ти загадуєш загадку про самого себе за ознаками<br />
той, хто буває у вишневому садку,<br />
той, хто сідає на вишневу гілку,<br />
той, хто бачить, як навесні сіють мак:<br />
як орють на мак,<br />
як скородять на мак,<br />
як засівають мак,<br />
як сходить мак,<br />
як росте мак,<br />
як полють мак,<br />
як сапають мак,<br />
як зеленіє мак,<br />
як розцвітає мак,<br />
як одцвітає мак,<br />
як поспіває мак,<br />
як жнуть мак,<br />
як в'яжуть мак,<br />
як складають мак,<br />
як возять мак,<br />
як молотять мак,<br />
як віють мак,<br />
як продають мак,<br />
як труть мак,<br />
як ід ять мак —<br />
відгадкою такої загадки<br />
ти — сам увесь;

дівчина, прикладаючи твої ознаки<br />
"бути тим, хто буває у вишневому садку",<br />
"бути тим, хто сідає на вишневу гілку",<br />
"бути тим, хто бачить, як навесні сіють мак'<br />
до одного із трьох старостів, до парубка,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до Ії хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї не тільки вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак.<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що найсолодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
вона не тільки вже вишиває два рушники старостам,<br />
вона не тільки вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває іх 'солов'їними вічками',<br />
але вона також поводить себе належно Звичаю,<br />
але вона також робить усе по Правді:<br />
як мак вирощують і роблять все у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори:<br />
як орють на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як скородять на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як засівають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як сходить мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як росте мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як полють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як сапають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як зеленіє мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як розцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як одцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як поспіває мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як жнуть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як в'яжуть мак у належну пору.<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як складають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як возять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як молотять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як віють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як продають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як труть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як їдять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
коли у неї буде відібрана незайманість,<br />
творить загадку про одного із трьох старостів,<br />
про парубка, який зустрічається на вулиці<br />
із нею, яка уже ходить у вінку,<br />
та про себе, яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї не тільки вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, шо найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання<br />
тільки після звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що най солодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
вона не тільки вже вишиває два рушники старостам,<br />
вона не тільки вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками",<br />
але вона також поводить себе належно Звичаю,<br />
але вона також робить усе по Правді:<br />
як мак вирощують і роблять усе у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори:<br />
як орють на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як скородять на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як засівають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як сходить мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як росте мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як полють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як сапають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як зеленіє мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як розцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як одцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як поспіває мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як жнуть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як в'яжуть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як складають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як возять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як молотять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як віють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як продають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як труть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як їдять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
коли у неї буде відібрана незайманість:<br />
як ти, соловейку, буваєш у вишневому садку,<br />
як ти, соловейку, сідаєш на вишневу гілку,<br />
як ти, соловейку, бачиш, як навесні сіють мак,<br />
щоб так і один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
із дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї не тільки вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі.<br />
як золота макова головка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, шо найсолодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
вона не тільки вже вишиває два рушники старостам,<br />
вона не тільки вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками",<br />
але вона також поводить себе належно Звичаю,<br />
але вона також робить усе по Правді:<br />
як мак вирощують і роблять все у належну пору,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори:<br />
як орють на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як скородять на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як засівають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як сходить мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як росте мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як полють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як сапають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як зеленіє мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як розцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як одцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як поспіває мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як жнуть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як в'яжуть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як складають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як возять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як молотять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як віють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як продають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як труть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як їдять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
коли у неї буде відібрана незайманість —<br />
відгадкою такої загадки<br />
є один із трьох старостів, парубок,<br />
який зустрічається на вулиці<br />
Ь дівчиною, яка уже ходить у вінку,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
приходив разом зі своїми старостами<br />
до її хати,<br />
та яка хоче, щоб один із трьох старостів,<br />
парубок, уже сватав її,<br />
сідав разом зі своїми старостами<br />
у її хаті,<br />
коли прийде із старостами її сватати,<br />
бо вона вже, бач, доросла дівчина, дівка:<br />
у неї не тільки вже засіялося волосся на геніталіях,<br />
як сіють мак навесні,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях уже багато,<br />
як посіяних макових зерняток,<br />
у неї не тільки волосся на геніталіях чорного забарвлення,<br />
як посіяні макові зернятка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
те, що найкрасивіше за все на світі,<br />
як розквітла маківка.

у неї не тільки відтепер е незайманість,<br />
те, що найдорожче за все на світі,<br />
як золота макова головка,<br />
у неї не тільки відтепер є незайманість,<br />
яка буде відібрана<br />
тільки після звичайного сватання,<br />
тільки під час звичайної весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
як їдять мак,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
те, що най солодше за все на світі,<br />
як макові зернятка,<br />
вона не тільки вже вишиває два рушники старостам,<br />
вона не тільки вже вишиває хусточку парубкові —<br />
вибирає гарні узори<br />
та вишиває їх "солов'їними вічками",<br />
але вона також поводить себе належно Звичаю,<br />
але вона також робить усе по Правді:<br />
як мак вирощують і роблять все у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори:<br />
як орють на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як скородять на мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як засівають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як сходить мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як росте мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як полють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як сапають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як зеленіє мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
як розцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як одцвітає мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;

як поспіває мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як жнуть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як в'яжуть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як складають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як возять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як молотять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як віють мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як продають мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як труть мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори;<br />
як їдять мак у належну пору,<br />
так і дівчина поводить себе належно Звичаю,<br />
так і дівчина робить усе по Правді —<br />
береже свою незайманість до весільної комори,<br />
коли буде можливим перше злягання молодих,<br />
коли у неї буде відібрана незайманість, —<br />
ти, соловейку, — сватко!

жовтень 2002 р., м. Луганськ