"Ні, мамо, не можи" нелюба любить!<br />
Нещасная доля із нелюбом жить.<br />
Ох, тяжко, ох, важко з инм річ розмовляти!<br />
Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!"

— Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?<br />
Мені в домовину лягати пора.<br />
Як очі закрию, що буде з тобою?<br />
Останешся, доню, одна, сиротою!

А в світі якеє життя сироті?<br />
І горе, і нужду терпітимеш ти.<br />
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,<br />
Стогнать під землею як горлиця стану.

"О мамо, голубко, не пдач, ие ридай.<br />
Готуй рушники і хустки вишивай.<br />
Нехай за нелюбом я щастя утрачу;<br />
Ти будеш весела, одна я заплачу!"

Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,<br />
Під ним радо й вечір матуся квилить;<br />
"О боже мій-милий! що я наробила!<br />
Дочку, як схотіла, із світа згубила!"<br />
1840