В удовичій одежі йдеш<br />
Через сей світ<br />
І ноги на терни кладеш<br />
Вже сотки літ.

Зі змучених грудей трясеш<br />
Кровавий слід.<br />
І руки сковані несеш<br />
Вже сотки літ.

Падеш, як пада на сніги<br />
Ізмерзлий цвіт,<br />
Бо мучать Тебе вороги<br />
Вже сотки літ,

І чорна зрада гріб гребе<br />
Тобі в привіт,<br />
Бо діти зраджують тебе<br />
Вже сотки літ.