Ліс густий, дрімучий, темний,<br />
Споконвічний ліс росте,<br />
Не проб'ється навіть сонце<br />
Крізь гілля його густе.

Велетенські граби, вільхи,<br />
Сосни, явори, дуби<br />
Раз в століття полягають<br />
Після віку боротьби.

Де родились, там вмирають,<br />
Обертаються у тлінь,<br />
На могилах виростає<br />
Ряд наступних поколінь.

По лісах шумлять потоки,<br />
Смарагдові від трави,<br />
Розпливаючись то в багна,<br />
То в озера, то в стави.

По річках, озерах, багнах<br />
Вічний галас, вічний спів,<br />
Крик гусей, качок і чапель,<br />
Зойк чайок і журавлів.

Лебедині білі зграї<br />
В небі хмарами летять,<br />
Навкруги орлині крила<br />
Гучно, хижо лопотять.

Над струмком спинився олень,<br />
Прислухається, тремтить,<br />
Десь почув непевний шелест<br />
І зникає через мить.

То ведмідь ішов напитись,<br />
Остудитися в воді,<br />
То збирають під дубами<br />
Чорні вепри жолуді.

По лісах блукали кози,<br />
Тури, олені, вовки,<br />
Кабани, ведмеді, лосі,<br />
Рисі, зубри, борсуки.

Не стихав до ночі галас,<br />
Дикий рев і ніжний спів&hellip;<br />
Все кругом жило, змагалось,<br />
Ліс дивився і шумів.

По лісах дрімучих, темних,<br />
З луком пращур наш ішов,<br />
З рисем, лосем і ведмедем<br />
Він боровся і боров.

Здобував він теплі хутра,<br />
М'ясо, шкуру на свій дах,<br />
Часом сам роздертий падав<br />
З серцем звіря у руках&hellip;

А на півдні за лісами<br />
Колихалось море трав:<br />
То над степом буйний вітер<br />
На шовкових струнах грав.

Степ широкий, степ безмежний,<br />
Де початок, де твій край?!<br />
Коли сам стрибог не знає —<br />
У Дажбога поспитай.

В день ясний горіло сонце,<br />
Нерухомо вітер спав,<br />
Нерухомо в мертвій тиші<br />
Степ незайманий стояв.

В бурю він шумів, як море,<br />
І ховався в сизій млі,<br />
Полохливо буйні трави<br />
Припадали до землі.

А зимою умирав він,<br />
Спав під килимом снігів&hellip;<br />
Тихо, пусто&hellip; Тільки чути<br />
Десь сумне виття вовків.

Та часами прогуркочуть<br />
Диких коней табуни;<br />
Наче вихори, здіймають<br />
Білу куряву вони.<br />
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

На лісах дрімучих, темних,<br />
На незайманих степах<br />
Спочивала Україна<br />
В золотих, дитячих снах.<br />
<p >***