
 <blockquote>Галині ПАГУТЯК</blockquote><br />
** ** **<br />
У цьому місті я була дощем,<br />
По ринвах безтурботно стукотіла,<br />
І мусила, хоча і не хотіла,<br />
Всіх накривати – добрих і нікчем,<br />
Своїм холодним золотим плащем.

У цьому місті, де живуть громи<br />
У водограях плавала я вілою,<br />
Левицею брела кам’янотілою,<br />
Листала храмів вікові томи,<br />
І жалилась об блискавки з пітьми.

А розквітала ружа вітрова,<br />
Мене хитало на трамвайний стиках,<br />
В каріатидах танула столиких,<br />
Визбируючи барви і слова<br />
Там, де веселки вигнулась брова

І колосився в серці гук трембіт.<br />
Бо ми і місто в дивнім симбіозі<br />
Несли в собі стихійне передгроззя,<br />
І сам Франко та сивий Геракліт<br />
Вели нас потихеньку далі, в світ.

О древній Львове! Кам’яний ковчег,<br />
Тут врятувались від потопів Музи,<br />
Тут каву п’ють мої натхненні друзі…<br />
Над ними сам Нептун – зіркий стратег,<br />
Підняв Тризуб – державний оберег.

Наталя Дзюбенко-Мейс