Приснилося мені, що я шукала щось,
десь, мабуть, сховане або загублене
під ліжком, під сходами,
за старою адресою. Копирсалась у шафах, коробках, шухлядах,
сповнених пусто речей не до речі. Витягала з валізок
відбуті літа і мандрівки. Витрясала з кишень
пожовклі листи і не до мене листя. Пробігала задихана
крізь свої, не свої
неспокої, покої. Грузла в тунелях снігу
й непам'яті. Плуталась в корчах колючих
і домислах. Розгортала повітря
й молоду травичку. Намагалася встигнути,
перш ніж спуститься смерк предковічний,
курок і тиша. У кінці і сама вже не знала,
що шукала так довго. Збудилась.
Подивилась на годинник.
Сон тривав неповних дві з половиною хвилини. Ось до яких викрутасів час змушений вдаватись,
відколи почав натрапляти
на голови сонні.