У рожево-сумних блисках дня, що погасав,<br />
Тихо пролунало;<br />
– Мене… покохай…<br />
Сяйво?<br />
Рай?

За обрієм сонце впало.<br />
День не червоніє,<br />
Різко і жорстоко розляглося:<br />
– Ні.<br />
Тиша.<br />
Ніч!

Хтось Жорстокий регоче,<br />
Радіючи болем:<br />
"Пам’ятаєш ці ночі?<br />
Їх не буде ніколи!"

Хтось Жорстокий, пророчий…