У ребра б'є напівзрадливе серце,<br />
Стікає час крізь пальці, мов пісок.<br />
Я ще пружиню невгамовний крок,<br />
Але в крижинах вже душі озерце.

Лишень небавом гулко відізветься<br />
У жилах кров мереживом приток,<br />
Й озону свіжого п'янкий ковток,<br />
Немов вино, в легені увіллється.

Я стрепенусь, як перепел, тоді,<br />
Забувши дні марудні і бліді,<br />
І сила волі здибиться до бою.

Кудись пощезне сонна каламуть,<br />
Немов роса на гілці сухостою,<br />
І я добра нову шукаю путь.