У небесних полях чорнокрилий тюльпан,<br />
чорний щит на черлених воротах,<br />
незалежний вішак, незворушний жупан<br />
і неправда в казках косоротих...

На світанку — закислі свої продери,<br />
по сніданку — читай на зарінку,<br />
доки в книзі віків довгорукі вітри<br />
перегорнуть останню сторінку.

А тоді — жебони, гомони, говори,<br />
допивай побрехеньку до деньця...<br />
Тільки ж ліс попід сивим верхів'ям гори —<br />
як зелена пов'язка чеченця.

Тільки ж тіні з осель попідземних ідуть<br />
у небесні поля... — і довіку<br />
не впізнають ні зору твого каламуть,<br />
ні твою доброту без'язику.