Твого погляду вітер
Твого погляду вітер
Твого погляду вітер<br /> піднімає з землі моє серце<br /> наче кленовий листок<br /> і я вже лечу над світом<br /> і лоскітно мені від польоту<br /> та в мереживі ранку<br /> хмари як пір'я крилатого моря<br /> проламуються піді мною<br /> і я падаю<br /> падаю<br /> на мене летять полотна<br /> колючих стерень<br /> дзеркала ставів<br /> плетениці стежок<br /> отари осіннього лісу<br /> леза колій<br /> тарелі стадіонів<br /> брили будинків<br /> і кранів краби<br /> де ж білі дзвіниці грудей твоїх<br /> щоб я розбитися лагідно міг?