Ця осінь, Боже, також золота.<br />
Світає. Вечоріє. Крик навколо.<br />
Припухлі розтулила ти уста.<br />
І день іде, і ніч іде, і голо…

Земля ця

восени вві сні

чомусь

лякає тихим леготом, як лезом.<br />
Боюся ранку й вечора. Боюсь<br />
апостольського дня. Вже краще безум.