Цей сніг іде — такий величний!...
Цей сніг іде — такий величний!...
Цей сніг іде — такий величний! —<br /> немов наприкінці історії...<br /> Стримить до серця по дотичній<br /> і захлинається просторами.<br /> Життя й кохання — тільки літо:<br /> ще день, ще мить — і вже нема.<br /> Що менше долю пережито, —<br /> то довша випаде зима.<br /> З насінням трав і мрій під снігом<br /> своїх нових нарояень ждемо:<br /> ми — лід з печалями і сміхом,<br /> зело — коріння в чорноземі.<br /> Летить стріла кудись — хто знає?<br /> Снується промінь у світах...<br /> Чи хтось оце життя безкрає<br /> тримає в трепетних руках?<br /> Віддати всього себе світлу<br /> і над землею засвітати.<br /> Зима, як білий крин, розквітла —<br /> не відвернути, не зірвати.<br /> Цей сніг іде — такий величний...