Це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком...
Це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком...
Пам'яті Любові Дручків
це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком<br /> де на лобі кайлом поцілунок воскресе<br /> заїжджають планети — одна за одною — по мокрому<br /> і зшиває їх мізкі сумний потойбічний професор
це тікають в портрети огорнуті ковдрою прірви<br /> де на струнах завис побілілий шматок язика<br /> то Небесний Бухгалтер визбирує шкалки дзеркал<br /> і оранжеві френзлі на випуклих скронях обірве
так кирпато живуть і так ніжно стікають по шиї<br /> так нап'ються води і раптово вертають назад<br /> тільки в камері смертників — довгій дубовій машині —<br /> виростає холодний сад