Зоря страшного дня поймає верховини;<br />
Все прокидається; в розбурханій ріці<br />
На водопої вже нумідські верхівці,<br />
I поклик сурмачів зловісним зойком лине.

Даремно Треббія несамовито рине;<br />
Перечить Сціпіон, відраджують жерці,<br />
I б'є холодний дощ. "Вложити топірці!" —<br />
Семпроніїв наказ триває без одміни.

В небесній заграві, міняючись щомить,<br />
Інсубрів селище на обрії горить,<br />
I чути рик слона з навітряного краю.

А хижий Ганнібал добувся до застав<br />
I потай з-під моста уважно наслухає<br />
До тупоту когорт і легкокінних лав.