Цвіли ми всі в часи юнацтва,<br />
Як півдня пишного цвіток,<br />
Ніхто не мріяв про багатство,<br />
Щасливий був не тим гурток:

Лилися вільно щирі речі,<br />
Ряди палких, крилатих мрій,<br />
Багатства кращого предтечі,<br />
Давали бесіді настрій.

Так сила творчая весіння<br />
Віллє в природу дивний дух:<br />
Могутнім повне все створіння,<br />
І кожен згук, і кожен рух...

Де ж ви, де ви, дитинства друзі?<br />
Яка пригріла доля вас?<br />
Чи дні проводите у тузі?<br />
Чи хто зазнав і щастя час?

Чи орете в тяжкій роботі,<br />
Як я, невидну борозну?<br />
Чи проводжаєте в турботі<br />
Ви молоду свою весну?

Не знаю вашої я долі,<br />
І як цвіте ясний ваш май;<br />
Але, як сіячеві в полі,<br />
Мені те вияснить врожай.