Докучило підшивати<br />
Подертії сита,<br />
Пішов циган молотити<br />
За торбину жита.

Пішов таки недалечко —<br />
До свого сусіда...<br />
От молотить та й молотить<br />
Зрання до обіда.

Перекинув, може, з копу,<br />
Хтів би й попоїсти,<br />
Та господар, як на збитки,<br />
Не дає і сісти.

То наймита з ним поставить,<br />
А то сам молотить.<br />
Потягає бідний циган,<br />
Аж піт з нього котить.

Перекинув копи зо дві,<br />
Ба вже і смеркає.<br />
"Чи не годі з нас, панотче?" —<br />
Сірома питає.

І господар спочив добре<br />
Та й до нього каже:<br />
"Помолотим іще трохи,<br />
Заким сонце ляже".

Знов молотить бідний циган,<br />
Аж піт з нього котить,<br />
Виглядає поза хату,<br />
Ба вже й місяць сходить.

Іскривився сіромаха,<br />
Спину нагинає.<br />
"Чи не годі з нас, панотче?"<br />
"Або що?" — питає.

"Та щось,— каже,— не то світить<br />
Край ваших віконців!"<br />
"Як-то,— каже,— не то світить?..<br />
Та ж то братик сонців!"

Коли братик — так і братик,<br />
Нічого чинити;<br />
Мусив бідний циганюга<br />
Всю ніч молотити.

На другий день той із хати,<br />
А циган у хату.<br />
"А, здоровенькі, панотче!<br />
Чи не можна б плату?"

"Можна,— каже,— чом не можна,<br />
Як не дати плати?<br />
Ходім,— каже,— до засіка,<br />
Будем насипати".

Прийшов циган до засіка,<br />
Торбу підставляє.<br />
Пішов гарнець, пішов другий.<br />
"Чи годі?" — питає.

"Насипайте іще",— каже,—<br />
Сипле той і п'ятий.<br />
Ба вже сипле і дев'ятий.<br />
"Чи не годі, брате?"

"Ні, не годі!" Насипає<br />
Цілу мірку жита.<br />
Коли гляне — аж там торба<br />
До мішка пришита.

Іскривився пан господар,<br />
Голову схиляє.<br />
"Чи не годі із вас, куме?"<br />
"Або що?" — питає.

"А щось,— каже,— ваша торба<br />
Та підшита чорним..."<br />
"Підшитая?.. Насипайте!..<br />
Таж то братик торбин!"