Високі, стрункі, мов стрілки, здіймаються в чис-теє небо чотири тополі зелені: балакають з вітром, вітаються з сонцем, без вітру ж шепочуться поміж собою, а темної, тихої ночі співучеє море гукає до їх приязненько. Мурований темний колодязь між ними, що миє глибоке коріння, загадано завше мовчить та блищить таємниче...
І рано і вечір татарські дівчата спішать-поспішають до пишних тополь: мают...