Тиша на острові нашому.
Хоч і не затишно нам,
правду свою не розкажемо
навіть весняним вітрам. Острове, острове, острове… Латка в огромі стихій –
прочерк у замислі господа –
бинда поганських надій. Бинда, у гриви заплетена
коників наших зірких…
Де вони, острове? Де вона,
господи? Хто з вас затих?