Тінь рожевих згасань – за плечима.<br />
Але там, вдалині, у пітьмі<br />
Розриваються жахом невпинним<br />
Ще прийдешні, не бувші дні.

Вони йдуть, наближають, бурують,<br />
У нестямі грози і жаги<br />
Підіймають незнано-злую,<br />
Невмирущу муку землі.

Наближайтесь! суворим рядом<br />
Станьте тут, біля лану й лісів.<br />
За крицево-бронзовим ладом<br />
Летимо у багряному сні.