Ти — Шіва. Ти — індуське божество…
Ти — Шіва. Ти — індуське божество…
Ти — Шіва. Ти — індуське божество.<br /> Твої реальні обриси двояться.<br /> Боюсь на Тебе подивитись, бо<br /> таких очей не можна не бояться.<br /> Душа шукає слів, як молитов.<br /> До синіх вікон туляться дерева.<br /> О, ця побожність, схожа на любов,<br /> очей повільних ласка мигдалева!<br /> А очі ближніх — зведені курки,<br /> і душі в нас беззахисні, як тири.<br /> Ти думаєш, у Тебе дві руки,<br /> а в Тебе дві, і ще, крім них, чотири.<br /> У Хмарах Кабінетної Нудьги<br /> вони з надпліччя виростають хижо<br /> і відливають бронзою жаги<br /> і сріблом заворожених наближень.<br /> Повзе гадюка в чорний телефон.<br /> Мигтять людей столикі дублікати.<br /> А я стою. І це мій марафон —<br /> самій від себе безвісти тікати.<br /> Ми розмовляєм сухо недарма.<br /> Такі чужі. А ти при всіх натомість<br /> незримо обнімаєш чотирма<br /> мою незриму світлу непритомність.<br /> І дві мене, прозорі від безсонь,<br /> на перехресті вічності й вівторка,<br /> стоять під тінню бронзових долонь,<br /> одна — Твоя, а друга — недоторка.