* * *

Ти поруч. Ти, мов світ,— кругом.<br />
Твоя присутність, наче місто,<br />
Як тихий Київ за вікном,<br />
Сповитий в сяєво огнисте,

Запалий в сон — але без сну,<br />
Зникаючий, та — незникомий,<br />
Рве з шиї кладку кам'яну,<br />
Немов тісний запрілий комір;

Де, подолавши гам і крик,<br />
Спітнілі й ще не прохололі,<br />
На переможений хідник<br />
Ступають стомлені тополі.

Ти, наче думка, що Дніпро<br />
У шкірі пагорбів зелених,—<br />
Підземна книга скарг або<br />
Нотатник наших справ буденних.

Твоя присутність, ніби клич<br />
Полудень, наче книгу, взяти<br />
І, розгорнувши, чимскоріш<br />
Легкий твій подих дописати.

1931