Ти навчаєш ходить легкома<br />
Попід хмари навислі<br />
І гасити бентежність ума<br />
Клоунадою мислі.

Не приймаю веселих наук,<br />
Що гіркі, мов оливи...<br />
Он життя виривається з рук,<br />
Як лоша полохливе.

Он обламаний кущик бузку<br />
Виростає, і квітне,<br />
І ховав в сльозу боязку<br />
Безконеччя блакитне.

Он підноситься небо, як жаль,<br />
Понад сонця бриндушу,<br />
І любові щаслива печаль<br />
Переповнює душу.