Темницю темну збудувала ніч<br />
І в ланцюги мене там закувала.<br />
Запалена уявою, стогнала<br />
Гаряча думка і летіла пріч.

Я не хотів пощади від ярма,<br />
Ні волі з тої хмурої темниці,<br />
Я лиш благав, аби душі криницю<br />
Не випила зажерлива пітьма.

Щоб я не став пігмеєм перед тим,<br />
Як відійду, замучений до смерті,<br />
Щоб мій народ, у жорнах перетертий,<br />
Не глеєм став, а хлібом золотим.